(1938–2022)
Олесь Лупій належить до покоління шістдесятників, нині вже легендарного. Його заслуги у відродженні української національної культури, літератури та духовності справді великі.
Олесь Лупій належить до тих письменників, які в усі роки тоталітарного режиму були вірними Україні. Він ніколи не приховував своїх почуттів до Вітчизни, висловлював їх щиро та сердечно, це бачимо у багатьох віршах, в усіх його збірках та особливо у творах, написаних у перші роки незалежності.
Олесь Лупій - співець багатогранний, поліфонічний. Йому однаково підвладні ліричні мініатюри і балади, поеми і посвяти, вірші-медитації, акварелі, елегії. Він є автором багатьох романів і повістей. За історичний роман «Падіння давньої столиці» та повість «Гетьманська булава» 1994 року йому присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка.
У поетичному набутку Олеся Лупія набереться добра сотня віршів на київську тематику — ціла своєрідна поема, в якій простежується вся історія нашого народу. Поет не боїться зазирнути в глибінь віків, ще в часи князя Кия, у часи героїчних змагань наших предків із грізними завойовниками.
Твори
Критика
- Архітектонічні особливості циклу «Кримські акварелі» Олеся Лупія
- З любов’ю до рідного міста (Київ у творчості Олеся Лупія)
- Літературний портрет доби: життєвий і творчий шлях Олеся Лупія
