Біографія Степана Чарнецького
Степан Миколайович Чарнецький – український поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч, член Спілки письменників України (1939) – народився 21 січня 1881 року в селі Шмальківці (Австро-Угорщина; тепер Чортківського району Тернопільської області).
Був тринадцятою дитиною у священницькій родині отця Миколи Чарнецького. Рано залишився без батька, котрий помер від тифу. Початкову школу закінчив у Станиславові. З 1895 навчався в гуманітарній і реальній гімназіях у Львові. Закінчив інженерний (шляхобудівельний) факультет цісарсько-королівської Вищої політехнічної школи (нині національний університет «Львівська політехніка»).
Чарнецький був театральним референтом, режисером і художнім керівником театру товариства «Руська бесіда» (весна 1913 – серпень 1914), з яким гастролював на Тернопільщині, Львівщині, Прикарпатті тощо, поставив у ньому «Украдене щастя» Івана Франка (1907, уперше за позацензурним текстом), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка, «Дядя Ваня» А. Чехова та інші; переклав для театру п'єсу «Марія Магдалина» Х.-Ф. Геббеля, лібрето опер «Фауст» Ш. Гуно, «Мадам Батерфляй» Дж. Пучіні, «Кармен» Ж. Бізе, оперети «Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха.
С. Чарнецький так захопився літературою і театром, що полишив навчання в інституті. Зблизившись із літературними угрупуваннями «Молода Муза» та «Молода Польща», весь віддався заняттям літературою та мистецтвом: друкував вірші та фейлетони, виступав у пресі з рецензіями на театральні вистави, перекладав для українського театру п’єси та лібрето опер з німецької та польської мов.
Під час Першої світової війни – помічник начальника залізничної дільниці № 5 Львів – Стрий, Львів – Самбір.
С. Чарнецький – автор патріотичного гімну Українських Січових Стрільців «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…», 1914); у співавторстві з Богданом Весоловським написав відому пісню-танґо «Прийде ще час».
Був редактором часописів «Український голос» (1915), «Український вісник», членом редколегії журналів «Шляхи» (1915–1917), «Життя і мистецтво» (1920). Співпрацював із редакціями газет і журналів «Будяк» (1921–1922), «Воля», «Громадська думка», «Діло» (1921–1924), «Літературно-науковий вісник», «Ілюстрована Україна», «Міщанське слово», «Молода Україна», «Назустріч», «Новий час», «Руслан», «Українське слово» та польськими часописами. Від 1920 був референтом преси у Львівському магістраті.
У збірках поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідеї» (1920) показав трагічну долю галицького селянина, солдата австрійської армії, відбив дух боротьби прогресивних сил проти реакції. Частина поезій С. Чарнецького пройнята декадентськими мотивами.
У 1921 вийшла збірка фейлетонів і новел Степана Миколайовича «Дикий виноград», які друкувалися під псевдонімом Тіберій Горобець. Чарнецький – автор «Нарису історії українського театру в Галичині» (1934), що досі не втратив своєї наукової вартості.
У житті не раз доводилося йому скрутно. «Всі дивуються, як він живе і чим живе. Та ніхто не чув ніколи, щоб він жалувався на важкі умови існування… Є в що вдягнутися – добре, нема – обійдеться», – писав про нього П. Карманський. Щоправда, далеко не вся поетична спадщина його зібрана, вона розсипана по газетах та журналах і ще чекає свого дослідника.
Виступав С. Чарнецький також із новелами та фейлетонами, театральними рецензіями, перекладами віршів, п’єс і лібрето опер для театру з німецької та польської на українську мову та з української на польську. Зокрема, сучасники відзначали його майстерний польський переклад вірша І. Франка «Як почуєш вночі…». Поезії Степана Чарнецького переклав польською мовою Сидір Твердохліб.
Після 1939 Степан Чарнецький працював науковим співробітником Львівської наукової бібліотеки (сьогодні – Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України).
Степан Чарнецький помер 2 жовтня 1944 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (19 поле).
Твори
Критика