(1881–1944)
Основним інтертекстуальним чинником становлення творчої індивідуальності Степана Чарнецького був польський символізм, зокрема творчість письменників - учасників літературної групи «Молода Польща».
Поезія Степана Чарнецького вирізняється глибоким ліризмом, непідробною щирістю. Хоча є в нього і твори іншого, виразно модерністичного ґатунку. В ліриці С. Чарнецького вражає тонке сприйняття природи. Ліричний герой поета постійно зачарований, він «зливається» з нею в момент духовного сум’яття чи піднесення. Настрої лірики С. Чарнецького, навіяної враженнями карпатських краєвидів, перегукуються з мотивами «Кримських сонетів» А. Міцкевича.
Образ природи важливий у становленні художнього дискурсу декадансу поезії С. Чарнецького. Декадентська естетика згасання і смерті в інтерпретації пейзажного образу увиразнюється у процесі художньої еволюції поезії С. Чарнецького.
Мотив осені, властивий творчості символістів (і не тільки символістів), що асоціювався з відчуттями швидкоплинності життя, безнадії, безпричинної туги, С. Чарнецький часто передає за допомогою півтонів і нюансів, що надавало його поезіям тонкого імпресіоністичного шарму.
Твори
Критика