Чому усна поезія - це набагато більше, ніж просто читання віршів
Еріка Флетчер
Оскільки поезія повертається до свого коріння як перформативне мистецтво, вона дає багатьом потужне джерело зцілення та єдності.
Уявіть, що ви опинилися в аудиторії на вечорі вільного мікрофону. Ви зачаровані виконавцем на сцені, котрий ділиться з аудиторією своїми найпотаємнішими думками, оголюючи свою вразливість:
Today I bought you flowers,
How strange meanings can change,
What was once a symbol of joy is now one of pain,
A universal language for when you don’t know what to say
Сьогодні я купив тобі квіти,
Як дивним чином можуть змінюватися значення,
Те, що колись було символом радості, тепер символ болю,
Універсальна мова для тих, хто не знає, що сказати.
Натовп уважний, але не мовчить. Протягом усієї вистави чути клацання пальців і вигуки, що означають схвалення певних реплік. Хтось вигукує «Перемотай!» - це означає, що вони були вражені певним рядком і прагнуть почути його ще раз, - і поет виконує це бажання.
Під кінець виступу поет збивається, на мить забуваючи слова. Якщо ви ніколи раніше не були на заходах з розмовного мистецтва, ви можете почуватися ніяково, очікуючи осуду з боку глядачів. Натомість кімната наповнюється симфонією підтримки: клацання пальцями, оплески та підбадьорливі вигуки «У тебе вийде!». Вірш завершується, викликаючи бурхливі оплески, і поет повертається на своє місце. Виступ закінчився, але його енергія залишилася на всю ніч. У перервах і після виступу можна помітити, як поет обговорює свій вірш із глядачами, підбадьорюючи.
Поетичні вечори усного слова далекі від стандартного читання віршів. Багато людей сьогодні думають про поезію як про мовчазний індивідуальний акт, але насправді вона почалася як усна традиція. До масової грамотності вірші та історії передавалися усно і виконувалися перед публікою. Наприклад, в епоху Середньовіччя було прийнято, щоб тексти виконував артист, наприклад менестрель або сам автор. У більш сучасні часи засоби масової інформації дали аудиторії альтернативні засоби розваг, і мистецтво оповідання занепало. Нещодавнє зростання популярності розмовного слова (також відомого як поезія перформансу) - це повернення поезії до її усного коріння.
За 10 років участі в розмовному мистецтві та п'ять років його дослідження я побачив, як воно допомагає людям досягти зцілення та емоційної рівноваги. Усне мовлення має багато спільних переваг з письмовою поезією та іншими формами експресивного письма, зокрема допомагає нам впорядковувати наші думки, переписувати наші оповідання та обробляти наші емоції - все це дозволяє нам краще справлятися зі складними переживаннями чи повсякденними емоціями. Якщо ви коли-небудь писали вірші чи навіть вели щоденник про особистий досвід, ви, можливо, вже відчули катарсис, який досягається завдяки вираженню своїх почуттів у словах. Поезія усно пропонує всі ці переваги, але з додатковим виміром соціального зв'язку, який є центральним у її суті і має вирішальне значення для того, щоб допомогти учасникам отримати досвід зцілення.
Усне мовлення сприяє саморефлексії, емоційній рівновазі та дослідженню ідентичності.
На вечорах відкритого мікрофону люди записуються, щоб прочитати свої вірші. Місцевий поет, як правило, організовує та проводить захід, а локаціями проведення можуть бути затишні кафе, жваві паби, надихаючі мистецькі простори і навіть кінотеатри. Більшість виступів триває від трьох до п'яти хвилин, але на деяких заходах хедлайнерами виступають відомі поети, котрі зазвичай виконують довші кураторські програми.
Розмовне мистецтво має глобальну популярність. Хоча воно в основному складається з незалежних майданчиків, по всьому світу існують визнані організації, майданчики та змагання. В Англії організація Apples and Snakes була створена у 1982 році і є провідною організацією розмовного жанру в країні, водночас в Америці кафе «Nuyorican Poets Café», засноване у 1973 році, є дуже шанованим місцем для розмовного жанру. Всесвітня організація «Поетичний слем» щороку проводить змагання з розмовного жанру в різних містах, востаннє - в Ріо-де-Жанейро, Бразилія.
Незалежно від того, чи є ви виконавцем, чи перебуваєте в аудиторії, розмовна поезія може допомогти вам краще зрозуміти себе. Вона сприяє саморефлексії, емоційній рівновазі та дослідженню ідентичності. Завдяки цій інтимній формі самовираження ми разом заглиблюємося в наші емоції, думки й особисті переживання.
Багато віршів на заходах у форматі spoken word є автобіографічними, торкаючись тем і проблем, які можуть стосуватися більшості з нас, - закоханість, розбите серце, горе, упередження, боротьба з психічним здоров'ям або розчарування в політичному житті. Це людські проблеми. Одна моя знайома поетеса виступає, щоб пережити горе, пов'язане зі смертю її батька. Коли вона виконує ці вірші, вона відчуває себе так, ніби випустила свої емоції на публіку, полегшивши тягар своєї душі. Так само я почуваюся, коли читаю вірші про свого покійного дідуся. У мене є вірші, які зосереджені на моєму досвіді переживання горя, а є й такі, що оспівують його життя:
Today we swap stories,
About the person missing from the table,
Pass dishes like a baton
Eat sandwiches filled with memories,
Try to swallow the lump in our throats
Сьогодні ми обміняємося історіями,
про людину, якої не вистачає за столом,
Передаємо страви, як естафетну паличку.
Їмо бутерброди, наповнені спогадами,
Спробуємо проковтнути клубок у горлі.
Зцілює не лише обмін поезією. Це зв'язок, який формується між аудиторією та поетом. Поети можуть бути самими собою в цьому безпечному просторі, де немає осуду та насмішок. Інші поети та глядачі висловлюють підтримку, схвалення та емпатію, створюючи простір, де вразливість відзначається та приймається. Вірші стають початковою точкою для розмов, які можуть продовжитися і після заходу.
Відчуття катарсису виникає, коли хтось виражає твої почуття словами.
Пам'ятаю, як одного разу після виконання вірша про переживання смерті мого дідуся я розговорився з іншим поетом, який мав подібний досвід. Ми розповідали історії про наші родини, пов'язані цим спільним досвідом, і ділилися інструментами, які допомагали нам зцілитися, як-от перегляд фотографій, занотовування спогадів і написання листів до них.
Відчуття колективного зцілення також поширюється на глядачів, які мають відношення до слів поета. Почувши когось, хто переживає ті самі почуття чи досвід, які ви переживаєте або переживали в минулому, ви можете відчути себе менш самотнім і більш близьким до інших, усвідомлюючи, що боротьба з бідою є спільною для всіх.
Іноді слухати ці слова може бути важко, якщо вони стосуються вашого досвіду. Під час розмови з темношкірою поетесою вона сказала мені, що іноді буває боляче слухати, як люди розповідають про расизм або сексизм, з якими вона також зіткнулася. Незважаючи на те, що такі речі важко чути, відчуття катарсису все одно виникає, коли хтось висловлює твої почуття словами. Ви коли-небудь вмикали сумну пісню, коли у вас розбите серце? Або дивилися фільм, який, як ви знаєте, змусить вас плакати, коли ви нещасні? Такі речі викликають емоції і можуть завдати болю, але вони також дозволяють нам обробити емоції та відчути полегшення.
Усне мовлення також сприяє зв'язку та зціленню, відкриваючи нам різноманітний досвід і сприяючи емпатії. Розмовне мистецтво - це неймовірно доступний вид мистецтва, який не вимагає нічого, крім відвідування заходу та бажання виголосити свої слова перед аудиторією. Існує дуже мало правил, а сама форма трактується досить широко. Якщо ви виконуєте оригінальний твір, він не надто довгий (типова вимога - до п'яти хвилин) і не містить образливого змісту, його приймуть до участі у заході розмовного мистецтва.
Я навіть бачив, як репери та співаки виконували свої тексти акапельно, або як поети грали інструментальні фонограми паралельно зі своїм виступом. Якщо в центрі виступу стоять слова, то обмежень дуже мало. Низькі бар'єри для входу приваблюють надзвичайно різноманітну аудиторію, об'єднуючи людей, які, можливо, ніколи б не перетнулися в іншому випадку. Активно взаємодіючи з поезією людей і чуючи їхній досвід з перших вуст, ми вирушаємо в подорож емпатії та бачення перспективи. Ми можемо перенести ці почуття і навички в інші сфери нашого життя, покращуючи наші взаємини і, можливо, навіть сприяючи створенню більш співчутливого та гармонійного суспільства.
Я вважаю, що поезія усного мовлення вирізняється з-поміж інших груп підтримки та спільнот завдяки особливому поєднанню самовираження, соціального зв'язку та художньої творчості. На відміну від інших груп, як-от книжкові клуби, де учасники працюють з існуючими творами, заходи з розмовної поезії дають можливість людям ділитися своїми особистими історіями. Якщо вас заінтригував світ розмовної поезії, я закликаю вас шукати події у вашому регіоні. Скористайтеся можливістю поділитися власними словами чи просто бути присутнім як глядач. Почніть з пошуку «розмовної поезії» на Eventbrite, щоб дізнатися, що відбувається поблизу вас.
Переклала Яременко Євгенія
