Завантаження розуму в комп’ютер може стати реальністю
Авторка: Анжела Торнтон, дослідниця з Нотингемського університету.
Ідея про те, що наш розум може продовжити існування в іншій формі після смерті фізичного тіла, є постійною темою в науковій фантастиці від 1950-х років. Нещодавні телесеріали, як-от «Чорне дзеркало» та «Завантаження», а також деякі ігри демонструють наше постійне захоплення цією ідеєю. Ця концепція відома як «завантаження розуму».
Останні досягнення науки і техніки наближають нас до того часу, коли завантаження розуму може перетворитися з наукової фантастики на реальність.
У 2016 році на BBC Horizon вийшла програма «The Immortalist» («Безсмертний»), в якій мільйонер розповів про свої плани співпрацювати з нейробіологами, роботобудівниками й іншими експертами для створення технології, яка дозволить завантажити свій розум у комп’ютер, щоб жити вічно.
Тоді він впевнено прогнозував, що цього вдасться досягти до 2045 року. Це здається малоймовірним, проте ми робимо невеликі, але значні кроки до кращого розуміння людського мозку — і, можливо, до здатності імітувати чи відтворювати його.
Емуляція цілого мозку — один із можливих шляхів до завантаження розуму. Детальне сканування мозку та його активності дозволило б нам відтворити біологічний мозок людини, а в перспективі і завантажити її розум у комп’ютер.
Декілька підходів
Найперспективніший метод — це «сканування та копіювання», коли структура збереженого мозку буде детально відсканована, наприклад за допомогою електронної мікроскопії. Це дозволить зібрати дані, необхідні для створення робочої копії мозку.
Отже, наскільки ймовірним є досягнення емуляції цілого мозку, а можливо, й завантаження розуму? У звіті, опублікованому в 2008 році, дослідники з Оксфордського університету описали емуляцію цілого мозку як «грандіозну інженерну та дослідницьку проблему, яка, однак, має чітко визначену мету і може бути досягнута шляхом екстраполяції сучасних технологій».
Втім, інші скептично ставляться до основних припущень і, зокрема, до двох ключових постулатів. Центральне місце в пропозиції емуляції всього мозку займає відокремлення розуму від тіла.
Однак це викликає суперечки, оскільки багато хто вважає, що мозок «втілений» і функціонує так, як він функціонує, через його взаємозв’язок з іншими частинами тіла і навколишнім середовищем, яке ми відчуваємо та з яким взаємодіємо.
Завантаження розуму також передбачає, що він є результатом роботи мозку. Наш розум, особливо свідомість, часто вважають чимось більшим і більш ефемерним, ніж функція біологічного мозку.
Ці протиріччя означають, що філософські та наукові проблеми емуляції цілого мозку та завантаження розуму активно обговорюють вчені, але громадськість майже не усвідомлює, що ця дискусія відбувається та залишається невирішеною.
У своїй докторській дисертації я досліджувала, наскільки люди обізнані про завантаження розуму і що вони думають про цю ідею. Наприклад, чи хотіли б вони, щоб їхній розум завантажили в комп’ютер або в інше тіло, а також які переваги та ризики можуть бути пов’язані з цим.
Під час свого дослідження я використовувала кілька методів, включаючи довготривалі інтерв’ю — співбесіди з одними й тими самими учасниками протягом кількох років — та вебсайт з розповідями про те, як двоє персонажів завантажують свій розум у комп’ютер.
Модифікація мозку
Нейротехнології, або «методи безпосереднього запису чи зміни активності людського мозку», стрімко розвиваються. Приклади нейротехнологій, як-от інтерфейси між мозком і комп’ютером та імплантований пристрій Stentrode, потрапили в заголовки газет на початку цього року, оскільки дозволили паралізованим пацієнтам керувати комп’ютером за допомогою думок та виконувати такі дії в інтернеті, як покупки та надсилання електронних листів.
Такі розробки, разом із досягненнями в галузі штучного інтелекту (ШІ), дозволяють нам краще розшифровувати мозкові хвилі. У майбутньому вони цілком можуть дозволити нам «робити записи» в мозку чи модифікувати його.
Отже, нам потрібно розробити рекомендації та законодавство, щоб забезпечити захист прав людини та нейронних прав. Ця сфера, відома як «нейроправознавство», нині є актуальною темою в наукових колах.
Ніхто не знає достеменно, скільки часу може знадобитися для емуляції людського мозку. Це може зайняти 100 років, а завантаження розуму — ще один великий прорив. Хоча це може здатися далеким майбутнім, ми повинні пам’ятати, як швидко розвивалися технології за останнє десятиліття.
Наприклад, магнітно-резонансну томографію (МРТ) ми вперше використали п’ятдесят років тому. Однак на початку цього року група дослідників Університету Дюка відсканувала весь мозок миші з найвищою в історії роздільною здатністю — у 64 мільйони разів чіткіше, ніж раніше. На даний момент емуляція цілого мозку та можливість завантаження розуму в основному перебуває у сфері наукової теорії.
Однак, як ми вже бачимо, такий розвиток подій може змінити те, що означає бути людиною, і тому ті, хто не належить до світу науки, повинні мати право голосу.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «How uploading our minds to a computer might become possible» в журналі The Conversation 26 червня 2023 року.
Переклали Ліана Верещака та Катерина Шарабура
