Легенда Кириченкової криниці в Ізюмі: вода, яка лікує та дарує віру
В Ізюмі, в одному з найбільших міст на Слобожанщині, існує місце, що здавна притягує до себе прочан і простих мандрівників. Це Кириченкова криниця, яку називають також джерелом Божої Матері. Вода в ньому особлива, цілюща. Люди набирають її для пиття, а також можуть здійснити тут благодатне обмивання. Це місце, де віра в чудо та благословення об'єднуються. Вважається, що Кириченкова криниця і вода в ній дає розраду стражденним, примножує життєві сили і навіть лікує від недуг. Тутешня вода має хороші органолептичні властивості, смачна і прохолодна – температура її цілий рік коливається в межах +7 градусів.
Джерело благодаті: Кириченкова криниця в Ізюмі
З цим місцем пов'язана дивна історія чудесного зцілення. За легендою, в Ізюмському козачому полку колись служив козак на прізвище Кириченко. Його донька народилася сліпою, що принесло в родину невимовне горе. Богобоязкий козак постійно молився Господу і Пресвятій Богородиці, благаючи допомогти його дитині, і зрештою отримав одкровення — викопати у дворі колодязь. Тільки його заступ торкнувся землі, як одразу ж з-під землі забило чудотворне джерело, вода якого дарувала прозріння хворій.
Існує інша легенда, згідно якої зцілення сталося просто в будинку, коли бризки джерела, яке пробивалося через підлогу, окропили хвору дівчинку. Час стер місце садиби козака, але цілюща вода до цього часу дарує втіху всім нужденним.
Біля криниці влаштовано капличку-купальню. Сюди кожен може пройти до приємно освіжаючого струменя джерельної води, заспокоїти свою душу та зарядити своє тіло енергією цілющої сили. Потік охочих отримати зцілення ніколи не зменшується. Кажуть, окрім того, що вода лікує від п’янства, безпліддя, душевної скорботи й інших тілесних недуг, вона ще й дарує особливе життєве везіння.
Біля джерела також споруджено церкву, присвячену Піщанській іконі Божої Матері, яка щедро приймає віруючих.
Таким чином, Кириченкова криниця в Ізюмі — це не просто джерело води, але й живе втілення віри та благословення, що продовжує тішити серця прочан і мандрівників, даруючи їм особливу надію і віру в дива.
