5 віршів Емми Андієвської
Емма Андієвська - українська поетеса та художниця. Вона є представницею українського модернізму. Картини Емми Андієвської зберігаються в колекціях музеїв і галерей не лише в різних містах України, а й у Нью-Йорку, Празі та Мюнхені. Андієвська-письменниця зуміла створити власний неповторний світ поетичних образів. Її сюрреалістична творчість охоплює широкий спектр тем і мотивів - від любові і життя, до природи та патріотизму. З яких віршів розпочати знайомство з авторкою? На це запитання відповідаємо у нашій рубриці «5 віршів».
Щодо переваг іншої статі
Я маю заздрити, що я не чоловік?
Мовляв, нещастя! – бо не зовні висить
Статевий орган, - тож бракує мислі
І розмаху, і я порожній звук
Намарне втілюю, не вистачає снасти
Найглибше зрозуміти всеохопне,
Бо жінка – це – неповноцінне, хибне,
І їй земної кулі не піднести!
В жінках, признаюся, ходила дуже мало,
Мені вселюдського на досі вистачало.
Я шкутильгаю. Так. Не додививсь.
Лише, що вмію вершити й дива.
Єдине, що мені бракує, - лікті.
Моє ж плече – придатне й для галактик!
ЯК МІНИТЬСЯ – ТЕ, ЩО – ЗА МИТЬ – ЗНИКА
Світ- щойно, – й в ухил знову, – вражий син,
Кусає – невимовного – оса.
Все глибша – дійсність, й затісний – кесон.
Мигтять лаштунки – й торси – без парсун.
Нутром – басує – з оселедців – кінь.
Школярик – на папір – синдетикон,
Який – у інший вимір – витіка,
Й звідти – матерія – у шиби, – ще – ракун.
Воюють – хто – за кайф, хто – за абетку.
Є й ті, які хосеном – власні збитки.
Цей – втіхи ліжка – й попоїсти – смачно.
Ще інший – в мандри авіокосмічні,
Із мосту – в воду – чи на рушники. —
Лялькар – нитки. Ляка – лиш – перекур,
Як міниться те, що – за мить – зника.
ВІҐІЛІЇ LIII
У прірву – день. Короткий людський вік.
Все глибше смерть вбиває в тіло пакіл.
Все, чим жилось, як на асфальті – спека. —
Мелодія – на кришки – і співак.
Плете ядро усесвіту павук.
На ниточці тремтять хисткі опуки.
Усе живе – Тлін – під свою опіку.
Лиш серце блима – між кущів – ставок.
Весь світ біжить – вагон, – та спить кондуктор.
Хитаються перегородки з дикту.
Не діють гальма. Рух ніхто не стрима.
Не вимкнути – ні колії, ні струму,
Ні пам’яті розпилений смарагд,
Де ще життя, – що – димом, – димарі.
* * *
Добрий вечір, самотносте!
Ось кухоль, ось кінь мій, ось моє серце.
Путь моя фіялкова,
Помисли, місяцем сточені.
Не кажи: десь за горами.
Кажи: тут, сьогодні, опівночі.
Сьогодні. Зараз. Ніколи.
* * *
Камінь? – Важче від каменя.
Кров? – Болючіше всіх ран на світі.
Вихор? – Попеліє душа, прірвою зяє розум.
Ніколи. Ніде. Ніколи.
Чому варто ознайомитися із творчістю Емми Андієвської
Поетичну творчість Емми Андієвської без перебільшень можна назвати унікальною як для української, так і для світової літератури.
Літературознавці упродовж півстоліття (від критичних відгуків на дебютні збірки поезій до поодиноких монографій останніх років) намагаються інтерпретувати твори Андієвської, аналізувати стиль її письма, але цілісної концепції її творчості так і не окреслено. Причина цих парадоксів криється у феномені творчості Андієвської. Її поезія (як і проза) гіперінтелектуалізована: проблеми онтологічного, космологічного, метафізичного змісту, що осмислюються, як правило, філософами, теологами, вченими, знаходять
своє художнє вираження в її творах як предмет поетичної рефлексії. При цьому рушієм цієї рефлексії, джерелом образів, асоціативних ланцюгів, за допомогою яких розгортається думка, є підсвідоме.
Її поезія спонукає читачів до глибоких роздумів про сенс життя та місце людини у світі. Андієвська має надзвичайний талант до створення поетичних образів. Її вірші вражають своєю красою та виразністю. Вони змушують нас по-новому побачити світ і відчути його красу.
Поезія Емми Андієвської, будучи результатом еволюції мистецьких надбань людства, відкриває нову сторінку історії світової культури, висвітлює нові горизонти духовного злету людини.
Якщо ви шукаєте гарні, філософські, сумні, патріотичні вірші українською, які зачіпають душу, то вірші Емми Андієвської - це те, що вам потрібно.
