(нар. 1931) Емму Андієвську вважають основоположницею українського сюрреалізму, що прагне втілити невтілиме, схопити несвідоме, відтворити ірраціональне. Авторка створює власний міфо-поетичний світ сюрреалістичних видінь, занурених у підсвідому стихію сновидінь, марень, неординарної фантазії, світ архетипів і символів, якій притаманні трансцендентність бачення і герметичність метафоричних кодів. За світоглядно-філософськими принципами поетичний світ Е. Андієвської найближчий до сюрреалістичної техніки французької школи А. Бретона, хоча має яскраві відмінні національні характеристики. Сфера зацікавлень письменниці сягає далеко за межі звичайних зафіксованих критеріїв сприйняття, це — різновекторний, спрямований на глибинне осмислення реальності простір, що вимагає від читача нестандартного спілкування. Відчувається настанова на створення власного експериментально-інтелектуального дискурсу. Андієвська завжди втілює й рефлектує інший погляд на речі з іншого виміру, в неї статично несподіваний ракурс бачення — часто це кут зору нелюдського ока. Письменниця нерідко створює пейзаж натяків, відгомін світової душі у своїх творах, де читач може відчути онтологічну парадоксальність й езотеричні загадки землі. Твори Критика
|