Емма Андієвська. Зимою пішки
В плин, в потойбік відлітають.
Сніг відкрив притоку раю,
Й таалять пізньою порою
З-під парканів, з-під трамваїв.
Мчить кондуктор на сніжині.
Голі мчать і в одежині.
Снігом білять сни і сани.
Сніг насунув іншу пам’ять,
Інші помисли і рухи,
Сніг в провалля мозок зрушив.
Мчать службовці в довгих рюшах.
Сніг турнув тернових шершнів,
Загубивши в бездні ноги.
Шерсть повітря смертю шерхне.
Сніг — зимі клепають нігті.
