Біографія Божени Нємцової
Божена Нємцова (іноді Немцова) – чеська письменниця, перекладачка, збирачка казок, редакторка та публіцистка – народилася 4 лютого 1820 року у Відні.
Деякі літературознавці висували гіпотезу, що Нємцова була позашлюбною дочкою княгині Катерини Заганьської або її сестри Доротеї. На користь цієї гіпотези свідчать зовнішня схожість і дуже теплі стосунки Немцової та Катерини Заганьської, а також те, що Нємцова виглядала старшою за свій вік (як справжні дати народження, пропонували 1816 або 1817). З іншого боку, є вагомі аргументи проти цієї теорії (наприклад подібність сестер Панклових), що дозволяють її спростувати.
Влітку 1820 мати Божени Тереза Новотна одружилася з Йоганном Панклом і змінила прізвище собі і дочці. Наступного року родина переїхала в Ратиборжиці, де жила Боженина бабуся Магдалена Новотна, що мала на неї великий вплив.
З 1826 по 1833 навчалася у школі в Чеських Скалицях.
У 1837 за наполяганням батьків вступила у шлюб з податковим інспектором Йозефом Немцем (1805-1879). За характером служби чоловік часто переводився в інші міста, і сім'я була змушена переїжджати з ним. Шлюб був нещасливим. 1840 року Божена лікувалася у доктора Й. Чейки, з яким потоваришувала; через нього познайомилася з патріотично налаштованими письменниками. Наступного року переїхала до Праги.
У 1843-1847 родина жила в Домажлицях, де під впливом Вацлава Болемира Небеського й Карела Яромира Ербена Божена Нємцова почала писати чеською. Першим її твором був вірш «Чеським жінкам» (1843). Написавши ще кілька віршів, Нємцова перейшла на прозу. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845-1846) і «Народні казки та перекази» (ч. 1-7, 1845-47), що зайняли особливе місце в її творчості.
У 1848 Йозефа Нємця звинувачено у зв'язках з революціонерами, й начальство почало переводити його з міста в місто, доки в 1850 не відіслало до Угорщини. Божена Нємцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла в коло патріотичних літераторів. У 1851 побувала з дітьми на курорті в Чеську Тршебову, а в 1852 вирушила до чоловіка в Угорщину, попутно відвідавши Словаччину та залишивши про це дорожні нотатки. У наступні роки здійснила ще кілька подорожей до Угорщини.
У 1853 чоловіку знизили платню наполовину, а незабаром звільнили. Нємцова зверталася по допомогу до празьких друзів, але часто безуспішно. Це, а також невдовзі смерть сина Гінека, ще більше загострило взаємини подружжя. Йозеф Нємець навіть подав заяву на розлучення, але потім відкликав її. Того ж року Нємцова написала оповідання «Барушка». У 1855 створила оповідання «Карла» й «Сестри», а також повість «Бабуся», що стала її найпопулярнішим реалістичним твором, і повість «Гірське село», яку сама Нємцова вважала своїм найкращим твором.
Нємцова познайомилася з редактором газети «Моравські новини» Франтишеком Клацелем, який публікував її твори, й сестрами Роттовими (Кароліною Свєтлою та Софією Подлипською), а також зблизилася з маєвцями, однак жила самотньо, з'явившись лише на похоронах Карела Гавличка-Боровського.
Найяскравішими роботами цього періоду стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку й біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857-1858), що зібрала та переклала Нємцова, й оповідання «Пан учитель», яке стало її останнім твором.
Восени 1861 Божена залишила чоловіка та поїхала в Літомишль, але хвороба і фінансові труднощі змусили її повернутися назад.
Божена Нємцова померла 22 січня 1862 року в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі. Похована на Вишеградському кладовищі.
До самої смерті жила у злиднях, часто голодуючи. Неодноразово зверталася по допомогу до чеських патріотичних кіл. Ця мізерна допомога особливо контрастувала з пишністю похорону, що організували ті самі патріотичні кола, і славою, що дістала Нємцова посмертно.
Твори
Критика
