Яцуляк Анастасія. Конкурс драбблів
Завіса
Я живу, за завісою екрану. Хочу - мене бачать. Не хочу-не бачать. Існую собі так. Чи не існую? Я, екран і стіни. Чотири. Екран моє вікно у світ. І темниця. Вийти не вийду. Лише камеру ввімкну. І то, на чужу вимогу. Так би не вмикала зовсім. Ото сиджу, спостерігаю. Як життя повз проходить. А я за ним і не дуже хочу йти. Так би вічність і просиділа. Німим безликим глядачем. Загнали за нього. А я залежна стала. Тепер кажуть «виходь»! А я вже не хочу. Звикла за завісою сидіти. Цифровою. У вікно дивитися. Цифрове. Звичайне лякати стало.
Піду штори закрию.
