Тішенська Катерина. Конкурс драбблів
Політ
Ще ніколи я не відчувала такої легкості. Такої приємної невагомості.
Я закружляла, як танцівниця паркетом. Мої рухи були витонченими та граційними, а я, безсумнівно, найдосконалішим творінням Всесвіту!
Я захихотіла і знову крутнулась в піруеті — випробовувала нові вміння та якості.
Що ще я можу зробити? Раптом злетіти? Це було б просто неймовірно!
Я спробувала, але відчула, як щось тягне мене назад. Неначе до ноги прив'язали магніт, що обмежує мій політ. Гальмує.
З розпачем я повернулась до свого скривавленого тіла на дорозі, навколо якого вже галасували люди.
Заплющила очі. Подумки скинула кайдани, розв'язала невидимі пути. Відкрила очі, вже оповита прохолодою хмар...
