Густяк Олена. Конкурс драбблів
Ми – це наш стиль життя…
Як я живу? Так, як живе будівля школи … Тут завжди люди: з радістю та тривогою, з надією та відчаєм, зі скаргами та подяками. Навчаються, запитують, розповідають, плачуть, сміються – шукають поради, підтримки, співчуття. І після всіх – довгий після смак, бо усе - через своє серце.
Увечері коридори наповнюються терпкою пустотою. Незвично, бо кожній будівлі хочеться, щоб хтось тут жив постійно. Проте, зачекайте, в кабінеті декілька вечірніх телефонних дзвінків: нагадайте, напишіть, скажіть … Повеселішало. І все ж ти радієш, що будівля школи не придатна для ночівлі, хочеться відпочити.
Люди схожі на будинки, тепер ви знаєте, як я живу…