Міка Коцький. Конкурс драбблів
Усепоглинаюча темрява та біль. Далі — страх: не власної смерти, а батьківської. Хлопчик і не знав, що це, просто не хотів втрачати дорогих людей: маму… тата… Якщо їх не буде, що він робитиме?
— Не бійся, тобі не прийдеться переживати біль втрати.
Невідомий голос, наче відлуння в голові: не відчувався чужорідним, але й своїм не був.
— Скоро все мине.
Хлопчик більше не відчував тіла, йому було спокійно, наче хтось невидимий заколисував востаннє.
Постать любила спостерігати за смертю, найбільше її цікавила смиренність, та й смерть невинних приваблювала більше всього. Попри неможливість завадити, вплинути чи змінити долю, хотілось бути поруч, провести цю невинну душу.
