Світлана Телицина. Конкурс драбблів
Він
Він безпорадно дивиться у сіре дзеркало замерзлої калюжі ...
Сліпими дірами випалених чорних зіниць, заплаканими, слизькими від дощів літерами ,,Оля+Коля =..." на скаліченому бетоні, згорбленими , холодними плечима стін, обгризаним підвіконням з рудим котом на ньому, таким же розгубленим сиротою, як і він сам.Розбитими вщент, розхристаними обіймами під"їздів.
Надірваним від горя сиплим голосом вітра крізь цегляні щілини... Розстріляними надіями,мріями,сподіваннями..
Поранений у саме серце, пошматований, розбитий..
Будинок,
де раніше
вирувало
життя..
