Олександр Самбур. Конкурс драбблів
Кольорит Хроніки
Білий сніг довкола нещадно сліпить очі.
Чорні круки – старі друзі – літають високо в небі. Він теж прагнув злетіти – з розкинутими руками на білосніжному снігу, мов птах, що розкрив крила в леті, чи то заціпенінні неминучого падіння.
Червоні маки рясно цвіли довкола нього серед білого снігу – він зачаровано дивився на цю дивовижу.
Білий сніг, чорні круки, червоні маки, такі їдючі на білосніжнім холоднім снігу, все квітнули довкола нього плямами крові.
Його власної крові.
Характерник хрипко застогнав від агонії в грудях, роздертих пазурами чудовиська.
Спраглий до крові гончак, що сам став здобиччю.
Білий сніг, червоні маки...
А далі – лиш чорний морок.
