Олена Шкулета. Конкурс драбблів
Знаєш, я вже не плачу... І не волаю в простір "чому?". Навіть можу по секундам відтворити день, коли все моє життя зламалось... Коли вдивлялася в найменші зміни в обличчах лікарів, які реанімували мою дитину протягом п'яти годин в швидкій біля лікарні, бо в містечку немає реанімації.
І діагноз у здорової дитини…
Хочу, щоб всі знали, такі діти є. Вони не заразні. Просто приймають ліки, батьки іноді возять їх в "Боярку", намагаючись прикрасити ці візити чимось незвичайним - кінотеатром, катком, - щоб у дитячій пам'яті зосталися не лише лікарняні стіни...
Хочу здаватися сильною, але підтримка оточуючих дуже важлива. Не бійтесь.
