Анастасія Шостя. Конкурс драбблів
Ангел
Ангел обтріпує крильця. Морщить носик, потирає долоньки. Маленький ангел. Ховає у своїх дитячих очах мудрість. Я помічаю його, такого самотнього, посеред засніженої вулиці.
Я бачу його сумну посмішку в кришталевих бурульках. Які печалі застали його душу?
Він сумує за мною...?
Мій Ангел.
Кутається в поранковану хмаринку, немов в кожушок, походжає вулицею. Я кличу його, але голосу нема.
Ловлю його погляд. На щічках метушливо танцюють сузір'я веснянок.
Мій Ангел.
Я б колисала його на руках, говорила сотні безглуздих слів. Він підіймає сумні очі, киває кучерявою голівкою.
Березень ступає на засніжену землю. Він тримає маленьку долоньку. Його веде за руку Мій Ангел.
