Пікуза Ельвіра. Конкурс драбблів
Хмари, щойно розірвані на шмаття літаком, промайнули в блакитних очах, у які зацікавлено, не відводячи погляд, дивилися карі. Дивилися так, ніби боялися проґавити єдину емоцію або бодай натяк зі сторони блакитноокого співрозмовника.
За мить у небі пролетів інший літак.
Володар блакитних очей спостерігав за поступово зникаючим об’єктом на ніжно-рожевому небі, що ось-ось мало набути насиченого кривавого кольору. Погляд кароокої дівчини був прикутий саме до юнака. Здавалось, світ навкруги був їй байдужий. Тільки одна думка тамувала подих кароокої так, що серце билося все гучніше: а якби цей світ відображався в його очах?
Промайнув ще один літак…
