Чернелевський Ігор. Конкурс драбблів
Стара записка
Завтра ми з дружиною мали продавати батьківську квартиру, де я провів перше двадцятиріччя життя, і з якої сьогодні вивозили останні меблі.
У ящику старого секретера знайшовся конверт з пожовтілою від часу запискою, написаною округлими маленькими літерами:
«Любий Валечка!
Дуже чекаю, коли ми знову побачимось.
Назавжди твоя Ліза.»
Завмерши посеред кімнати, я читав і перечитував знайомий почерк.
— Валік, — прошипіла дружина, що безшумно з’явилася за лівим плечем, — нема часу читати! Зараз вантажники приїдуть.
Вирвавши в мене записку, вона зім'яла її і жбурнула на сміття.
— Швидше, — вона рубанула долонею в повітрі. — У тебе півгодини.
Я проводив поглядом записку.
— Звісно, — промовив я. — Звісно, Юленька.