Ігор Антонюк. Конкурс драбблів
Посланець
Неймовірно, але вранці всі зникли.
Батьки. Сестра. Навіть Гермес не подавав голосу.
Нараз нахлинуло відчуття тривоги. Неспокою.
Він оббігав усі кімнати. Пошукав під ліжками. На горищі – теж нікого. Тоді хлопчина зважився вийти надвір.
Вулиця пустувала. Ніяких авто. Сусідів.
Скрипнула гойдалка. Малий побачив незнайомку.
— А де всі?
— Вони прийдуть, пізніше.
— А мій пес?
— Вибач, йому тут не...
Позаду почулося гавкання.
— Неможливо! – прошепотіла незнайомка.
Незабаром підбіг собака. Він лизнув господареві руку.
— Передай, що я сумую.
— Нам час іти, – крижана рука обхопила малого. – Пора!
Собака дивилася, як обоє зникають.
***
Жінка не повірила: він повернувся.
— Як він там?
Собака тихо завив. Жінка заридала.
