Кутова Софія. Конкурс драбблів
Напруга росла з кожною хвилиною та озивалась вібраціями по всьому тілу. Від шуму у скронях пульсувало настільки нестерпно, що здавалась, буцімто по голові бʼють молотом. Очі давно втратили чіткість, а заливчастий сміх не могли стримати навіть сотня очей. Вони дивились і також сміялись; наповнювались азартом та бажали чергової дози.
Дозу хмелю, дозу розпусти, дозу чого-небудь, щоб могло допомогти забутися хоч на кілька хвилин. Саме тому ці брудні очі так уважно, з голодом дивились на нього і поглинали з кожним плавним рухом на сцені у свій хомут.
Вони потребували дози.
А він був їхнім дилером на цю ніч.
