Олеся Шевчук. Конкурс драбблів
“Сонце та місяць”
Поле, що вкрите пшеницею, наче ковдрою — улюблене місце дівчини у жовтій сукні та веснянками.
Вона частенько сюди навідується і ховається серед високої пшениці так, що її не видно, навіть яскравого плаття. За нього її називали сонцем.
Сонце зазвичай шукає місяць — дівчина в білій сукні.
– Сонце! Де ти? — повторює місяць вкотре. — Сонце! Ніч знову наближається!
Але немає відповіді.
— Сонце..Чому ти не відповідаєш?... Я сумую.. — сльози болю стікають по світлій шкірі місяця, а втомлені ноги самі опускаються на землю.
Проте десь далеко за спиною, росте соняшник серед поля. Такий ж яскравий як сонце. Такий ж яскравий як Сонце…