Осіпова Юлія. Конкурс драбблів
Одного разу на безлюдному пагорбі
Синя-пресиня річка нашіптувала карпатські оповідки, що відбивалися у вухах приємним дзенькітом.Умостившись у фотель, стара гуцулка димила дерев'яну файку. Її брунатні очі мандрували по нам, ніби промовляючи:
“Баба хоча й майже сліпа, але бачить вас наскрізь”.
-Чого ви одигезде шибаєтесь?-проказала стара.
-Приїхали на відпочинок.
Мій погляд зустрівся з її - в голові запаморочилося. Босі ноги лоскотала мурава безлюдного пагорба. Гуцулка зробила глибокий вдих, затримавши солодкі трави у легенях:
-Сподіваюся, ваші старання та відпочинок дійсно варті ВАС. Все ж таки ми не маленькі люди - ми маємо вибір .
Річка продовжувала нашіптувати всіма забуті історії... .