Валерія Шарапа. Конкурс драбблів
Я колись тонула.
Це виявилося найкращою подією в моєму житті.
Яскраве сонце мерехтіло наді мною. Його світло в поєднанні з тремтінням водяної поверхні заповнювало мене із середини невимовним щастям. У цих ніжних прохолодних обіймах я вперше відчула невагомість власного тіла.
"Я існую, тому що в мене є тіло? Чи в мене є тіло, тому що я існую?"
У відповідь лише заколисуюче булькотіння. Блаженна тиша. І в цій тиші для мене почала відкриватися істина буття. Я майже вхопила її, коли раптом чиясь тінь закрила собою потік світла.
"Ні! Зажди!"
Мене рятували...
Порятунок виявився найгіршою подією в моєму житті.
