Оленин Ярина. Конкурс драбблів
Сила втрати
Коні ледь перебирають закривавлені ноги. Вірні чотириногі несуть на горбі своїх живих чи мертвих солдатів.
Повернулася лише сотня, коли йшли тисячі. Що з ними? Де тіла інших? Залишені, розтоптані, але незабуті!
Сум, втрата змішалися зі злістю. Чистою ненавистю, що аж очі розʼїдає. Кожен нечистий, який доклав руку до цієї війни, скуштує більшого, ніж завдав.
Парастас, потім похорон. Благословення душі до раю, згодом упокій тіла. Всі прощаються зі знайомим, тепер холодним, мертвим тілом. Цілують у чоло. Тихі сльози. Вони не любили жалість. Це незламні душі, які повернуться в цей світ, щоб завершити почате.
- Навіки одружилися з землею, - кидали грудку рідної землі.
