Оповідання: Порада. Юрій Бутковський

Коли до купи збираються нерозтлумачені сни пана мера, поганий настрій зранку добродійки Виговської і нещасний випадок на вулиці Соломії Крушельницької  – добра не чекай! Ти можеш звичайно підстроїтися. Можеш пустити сльозу крізь призму лютих днів отих. Чи навіть заявити на цілий світ, про невдалий похід царя Персії Кіра II проти массагетів, якого до речі розшукують за стоптаний газон біля міністерства закордонних страв. Та це все однак, не гарантує вирішення твоїх проблем.

Неочікувана відрижка за столом на прийомі в королеви, різної довжини пальці в піаніста, вигук: «Чому тебе так довго не було?!», запах свіжо-випеченої  булки з маком, яку їдять і кажуть: «Смакота»  – це вже все було!!! Можеш навіть не намагатися! Хіба що ти сміливий відчайдуха і готовий іти на усе! Якщо так, – то нехай неправильний прикус учениці першого класу, схованка Олексія Дмитровича, перша письмова згадка, четверта хвиля еміграції і невеликий зріст жителя  міста «Шанхай», будуть тобі в допомогу!

Візьмешся за діло – то старайся доробити його до кінця! І не смій накивати п’ятами. А то злі помисли в домі навпроти, триста років рабства, неумісні жарти з незнайомцем, байка про вовка, важко доступні місця та життєво-важливі органи, зваляться на твою голову і стане ще гірше ніж було до того. Так що може краще не намагайся стрибати вище голови, а радій з того що маєш?!

Тож, коли зустрінеш незаслужені оплески на адресу оперного співака, застряглу в горлі кістку доброзичливого чоловіка, десять ударів ремінця по м’якому місці крісла, особливі здібності дівчини вище, трактування книги по своєму і недораховані гроші в гаманці місцевого судді – то не забудь їм подякувати. Бо саме від них залежить твоє сьогодення і стабільне майбутнє!

І від мене не забудь сказати: «Спасибі». Я їм теж багато вдячний. Сподіваюся не забули мене, сподіваюся пам’ятають!