Історик Гано Гохмут: «Берлін — вискочка серед европейських столиць»
У жодному іншому місті XX століття не залишило стільки слідів, як у Берліні. Розмова з Гано Гохмутом про його книжку «Берлін. Рим сучасної доби».
Типове для Берліна перетворення старого на нове: після возз’єднання Німеччини новий Бундестаґ переїжджає до старої будівлі Райхстаґу. Фото: Гано Гохмут
Берлінський історик Гано Гохмут написав нову книжку «Берлін. Рим сучасної доби», яка вийшла 14 березня 2024 року у видавництві «Ch. Links Verlag». У книжці йдеться про грубу штукатурку, пишні фасади доби ґрюндерства та берлінську нумерацію будинків, якій дивувався ще Марк Твен.
Пане Гохмуте, Ви написали книжку про сучасну історію Берліна. Невже книжок про наше місто досі не вистачає?
Берлін — захопливе місто, про яке вже написано дуже багато книжок. Але більшість з них розповідають про події у хронологічній послідовності. Однак час — це не єдиний принцип упорядкування історії, цю функцію також може виконувати простір. Я хотів розповісти про Берлін через його історичні місця.
Селище Гуфайзен, будинок Карла Лібкнехта, аеропорт Берлін–Бранденбурґ Вілі Брандта — це три з 51 місць, про які ви пишете. «Чикаґо на Шпре», «Вавилон Берлін» і «Фронтове місто» — це назви розділів. Як Ви писали цю книжку?
Я оглянув багато історичних місць і познайомився з ними ближче завдяки популярним фотографіям Берліна. Також є безліч прикметників для означення Берліна, зокрема, червоний Берлін, новий Берлін, кам’яний Берлін, єврейський Берлін і вільне місто. Це заголовки розділів моєї книжки.
Гано Гохмут на терасі видавництва «Berliner Verlag». Перед ним розкинувся кам’яний Берлін з багатоквартирними прибутковими будинками, кількома церковними вежами, панельними будинками часів НДР і новими будівлями, які звели після возз’єднання Німеччини. Фото: Бенджамін Прицкуляйт
Як ви ставитеся до історії Східного і Західного Берліна?
Я не розглядаю окремо Східний і Західний Берлін, я шукаю подібності, відмінності і взаємозв’язки. Певні процеси відбуваються паралельно. У післявоєнний час стерли з лиця землі старий Берлін, кам’яний Берлін — і на сході, і на заході. Масові знесення почались на заході, так цілий квартал руйнують на вулиці Акерштрасе у районі Вединґ. На сході таких самих змін зазнає територія біля станції Берлін-Східний, а потім, на диво, ми бачимо, що житлові будинки Берліна переживають ренесанс. Кам’яний Берлін знову відкривають на заході, особливо в Кройцберзі, але його також наново відкривають на сході, особливо в районі Пренцлауер-берґ. Берлінські багатоквартирні прибуткові будинки вважали жахливою дірою протягом більшої частини їхньої історії, але сьогодні це найпривабливіший тип житла.
Для мене Берлін — це місто, де вже нічого не стоїть, де воно колись стояло. Пам’ятники, такі як Колона перемоги або фонтан Нептуна, були перенесені, Палац Республіки знесли, Міський палац звели наново, а станцію S-Bahn Гакешер маркт в моєму дитинстві називали Маркс-Енґельс-пляц, а до цього —Біржа.
Це дуже характерно для Берліна, тому що Берлін пережив багато змін режиму в XX столітті. Берлін був монархічною столицею Німецької імперії, це була демократична столиця у часи Ваймарської республіки. Берлін був столицею нацистів під час Третього Рейху і соціялістичною столицею НДР. А потім знову демократичною столицею в об’єднаній Німеччині. Всі ці зміни режиму, а потім дві світові війни призвели до того, що історія, сьогодення, а також образ Берліна переписували кілька разів. Берлін відрізняється від будь-якого іншого міста в ХХ столітті тим, що часові шари накладаються один на одного. Ось чому так цікаво писати сучасну історію Берліна.
Типовий Берлін: груба штукатурка. Гано Гохмут пояснює, чому будинки на вулиці Ґрайфсвальдер-щтрасе більше не мають фасадів доби ґрюндерства, на відміну від будинків на бічних вулицях. Фото: Гано Гохмут
Ви пояснюєте, чому будинок на розі вулиць Грайфсвальдер-штрасе і Пастерштрасе виглядає саме так. Не особливо кидається в очі. З фасаду збили оздоблення. Груба штукатурка. Не дуже гарно. Однак сусідні будівлі на бічних вулицях все ще мають розкішні фасади доби ґрюндерства. Чому?
Для уряду НДР берлінські багатоквартирні прибуткові будинки (нім. Mietskaserne) були спадщиною капіталістичної імперії. Натомість мірилом усіх речей став модерний панельний будинок. На Ґрайфсвальдер-штрасе від початку 1960-х років проходив протокольний маршрут членів політбюро. І їм не мали показувати оманливі реліквії імперської доби у вигляді фасадів часів ґрюндерства. Тож по всій вулиці Ґрайфсвальдер-штрасе збили штукатурку, що обсипалася, і нанесли просту грубу штукатурку. Ви можете побачити її і сьогодні Однак тепер особливо розкішними вважають сусідні будинки, які досі мають старе оздоблення фасадів.
Що ще було для вас несподіваним відкриттям?
Чому навіть задовго до НДР, вже у ХІХ та на початку ХХ століття, бідніші райони Берліна були розташовані в його східній частині? І чому Західний Берлін завжди був заможнішим? Відповідь вражаюче проста. Вітер майже завжди дув із заходу. Тож на заході повітря було свіжим. Там жили ті, хто міг собі це дозволити. Ті, хто не міг собі цього дозволити, жили на сході міста біля смердючих заводів.
Війна, мур та аґенти. Ви в одну мить натрапляєте на сліди ХХ століття. Якщо зазирнути глибше в минуле, слідів стає менше.
Берлін не ставить свою середньовічну історію в центр уваги. Є одне місце, де середньовічна історія очевидно переважає над сучасною. Два роки тому на площі Молькенмаркт археологи знайшли вулицю, яку вважають найстарішою в Берліні. Старі дубові стовбури, дощата гребля ХІІІ століття, які сотні років пролежали під землею. У такому місті, як Рим, цією знахідкою пишалися б і зберегли її на тому самому місці. А в Берліні її розкопали, задокументували, розпиляли дубові стовбури і проклали над ними нову дорогу. Інакше було б з археологічними слідами сучасної доби, такими як залишки берлінського муру. Їх би зберегли і помістили під скло. Берлін — це Рим сучасної доби, а не Рим Середньовіччя.
Тут багато часових шарів накладаються один на одного: Міський палац, наново відбудований як Форум Гумбольдта, з телевізійною вежею позаду нього. Палац Республіки був знесений, праворуч — колишня будівля Державної ради НДР, тепер приватна бізнес-школа. Фото: Гано Гохмут
Чи має Берлін комплекс меншовартости? У першому розділі ви описуєте Берлін як парвеню серед великих міст. Тобто Берлін — це вискочка, який хизується та вихваляється?
Так, відколи Берлін став столицею, йому завжди доводилося самостверджуватися перед заможними, великими, відомими столицями світу. Берлін — це економічний вискочка, який відроджується як фенікс з попелу і стає найважливішим промисловим центром у всій Німеччині в другій половині ХІХ століття. Але Берлін також є політичним вискочкою; він став столицею Німеччини лише після об’єднання Рейху в 1871 році. Набагато пізніше, ніж, наприклад, Париж чи Лондон. Цей статус пізнього прибульця робить Берлін типовим парвеню.
Чим може похвалитися Берлін?
Берлінський собор 1905 року — одна з найпотужніших і найвеличніших будівель свого часу. Він замінив набагато скромнішу будівлю архитектора Карла-Фридриха Шинкеля в парку Люстґартен. Недарма собор зовні нагадує Собор святого Петра в Римі. Кайзер Вільгельм II хотів наслідувати історію та архітектуру Риму з його вражаючим стилем. І це характерно для вільгельмівської імперії. Не тільки мати місце під сонцем з колоніями, але й танцювати в першому ряду на концерті великих держав. Це прагнення можна помітити скрізь у місті. І це не просто невинна забаганка, це осердя шовінізму, який вийшов з Берліна у ХХ столітті і призвів до Першої та Другої світових воєн.
Палац Республіки, Форум Гумбольдта, Монумент Свободи та Єдности (так звана «гойдалка єдности»), аеропорт Берлін–Бранденбурґ Вілі Брандта, Міжнародний конгрес-центр Берліна, Науково-дослідний інститут експериментальної медицини («мишачий бункер»). Досить багато будівель у Берліні викликають суперечливі почуття у місцевих жителів. Чи знаєте ви дійсно гарне місце в Берліні без історичного багажу? Дійсно необтяжене скандалами?
І так, і ні. Одне з місць, яке я вважаю чудовим, — це площа Брайтшайдпляц. Не лише через стару Меморіяльну церкву, яка зараз є найважливішим антивоєнним меморіялом у місті, але передусім через нову Меморіяльну церкву Еґона Аєрмана та фантастичні блакитні вітражі французького художника-вітражиста Ґабріеля Луара. Він виготовив ці вікна з бетону у своїй майстерні в Шартрі трохи більше ніж через 15 років після закінчення Другої світової війни. Тож ця церква є не лише важливим антивоєнним меморіялом, а й чудовим прикладом франко-німецького примирення і дружби.
Втім, як завжди в Берліні, згодом відбуваються раптові зміни. Так сталося і з Меморіяльною церквою після жахливого теракту в грудні 2016 року. Нині ми бачимо досить маленький і мовчазний меморіял на площі Брайтшайдпляц, цю тріщину, що тягнеться сходами від нової будівлі Меморіяльної церкви до вулиці Будапештштрасе. У цьому сенсі в Берліні все завжди відбувається одночасно. В одних і тих самих місцях ми можемо розповідати історії свободи та емансипації, а також історії репресій та страждань.
Гано Гохмут, історик Центру досліджень сучасної історії імені Ляйбніца в Потсдамі (ZZF) та викладач публічної історії у Вільному університеті Берліна. 14 березня у видавництві «Ch. Links Verlag» вийшла його нова книжка «Берлін. Рим сучасної доби».
Інтерв’ю записала Іда Луїза Кренцлін, журналістка газети «Berliner Zeitung».
Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Historiker Hanno Hochmuth: Berlin ist der Emporkömmling unter den europäischen Hauptstädten» в газеті Berliner Zeitung 14 березня 2024 року.
Переклали Юлія Климанська та Марія Пікож
