Родинне читання на фестивалі Книжкова країна
Світлана Тарабарова обрала «Хоробрі казки» для родинного читання на книжковому фестивалі
У суботу, 27 квітня, на фестивалі «Книжкова країна» на ВДНГ співачка Світлана Тарабарова взяла участь у родинному читанні казки «Кепка сили» із книжки «Хоробрі казки».
Цю книжку написали Вікторія Мурована та Ірина Виговська в межах терапевтичного проєкту для дітей від Суспільного, і з-поміж запропонованої організаторами фестивалю сучасної дитячої літератури Світлана Тарабарова обрала саме «Кепку сили».
«Родинні читання» відвідала одна з авторок «Хоробрих казок» — генеральна продюсерка цифрових платформ Суспільного Мовлення Вікторія Мурована.
«Наша книжка “Хоробрі казки” живе своїм життям, — поділилась Вікторія. — Для мене дуже цінно, що Світлана Тарабарова за власним бажанням обрала казку “Кепка сили” для читання. Приємно, що у її родині діти знають і люблять наші казки, слухають їх в аудіоверсії й читають книжку. Те, як син Світлани, п’ятирічний Іван цитував уривок з казки, мене дуже зворушило. Це означає, що книжка резонує і має щирий відгук в аудиторії».
На дитячій події у той день зібралася повна зала дітей разом з батьками. Модераторкою «Родинних читань» стала співачка Анна Завальська, яка сформувала програму і запросила на фестиваль зіркових гостей-читців.
За словами модераторки, проєкт «Родинні читання» або «Читання в родинному колі» народився спонтанно завдяки організаторам фестивалю. Казки читали відомі українці, чий голос аудиторія знає, кому довіряє — ця іміджева складова допомагає транслювати важливі цінності.
«Стосунки в родинах моїх друзів, яких я запросила до читань, щирі й справжні — вони про любов, про турботу, про підтримку попри складні часи. Зараз складно всім, ми знаємо цю безжальну статистику, скільки розпадається родин і скільки людей втрачають зв’язок, дуже багато агресії й негативу. Але є ті, хто, навпаки, має в собі сили триматися разом і сконцентруватися на чомусь дуже важливому. Це і про спільне читання зокрема. Я чую дуже багато історій, що від ковіду і до війни люди повернулися до книжок. Це дуже обнадійлива і важлива тенденція, тому що діти, чиї батьки обирають і читають їм літературу, більш гармонійно розвиваються. І це як така пігулка або ін’єкція від жорстокої реальності».
