Мистецтво як політична зброя, або Як археологія змінює політичний ландшафт
Уявіть, що ви тримаєте в руці уламок минулого, який може змінити ваше уявлення історії України. Цей уламок скляного браслета - це мовчазний свідок тисячолітньої історії, який було знайдено видатним українським археологом Ярославом Пастернаком.
Пастернак - не просто ім'я на сторінках історії. Це людина, чия стійкість, сміливість і відданість справі на тлі трагічних подій 20 століття надихають. Його дослідження кинули виклик радянській пропаганді та захистили українську культурну спадщину. Ярослав Пастернак здійснив нечуваний для тих часів акт: у 1941 р. на Всесоюзному конгресі дослідників старих руських міст у Ленінграді, він зачитав доповідь “Княжий город Галич” українською мовою. Пізніше на ту саму тему повторив доклад у москві у 1944 р.
Одним з найважливіших відкриттів Пастернака стало знаходження фундаментів літописного Успенського собору і саркофагу з прахом князя Ярослава Осмомисла в селі Крилос. Це епохальне відкриття остаточно підтвердило існування та велич давнього Галича - одного з найважливіших центрів української державності.
Чому ж радянська влада так боялася таких відкриттів? Бо вони доводили право України на свою багату історію та самобутню культуру, окрему від росії. Вкрасти назву Русь у Київської Русі і привласнити частину слави та історії — це одне. А ось існування Галича — це інше, і їм треба було ігнорувати цей доказ існування ще однієї сильної держави, не пов'язаної з московією.
Пастернак не просто відкривав артефакти — він воскресив історію. Діставши з землі велику кількість артефактів, його власне ім’я було поховано для українців на десятиліття донедавна. Хоча саме він видав першу “Археологію України”, але в Торонто у 1961 році. Де 789 сторінок книги відновили в пам’яті людства переконливий аргумент про право України на її самостійне майбутнє, що закономірно випливало із тисячолітньої історії українського народу.
Сьогодні, коли Україна бореться за свою свободу та незалежність, важливо пам'ятати про таких людей, як Ярослав Пастернак. Їхні дослідження не лише збагатили нашу культуру, але й стали потужною зброєю проти тих, хто намагається заперечити наше право на власне майбутнє.
Також хочеться зауважити, що завдяки виробам мистецтва, які знаходять одні науковці, описують інші і зберігають в музеях треті, нащадки можуть говорити про свою історію. Ми забуваємо героїв, правителів, але точно знаємо що таке амфора, або насолоджуємось фресками, або читаємо книжки. Не треба забувати, що саме ці предмети, які створювали митці, демонструють рівень технології, а отже, і розвиток цивілізації. Так, наприклад, технологію виробництва середньовічних “києворуських кришталів” досі не розгадано.
Цей скарб назавжди зник після монголо-татарської навали, і тому всі ці скляні вироби в наших музеях унікальні і вартують нашої уваги. На прикладі малюнка з уламками ви можете познайомитись і з колористичною палітрою, і з прикладами декорування середньовічних скляних браслетів!
Пугаченко Марго