Документальний фільм «Бізнес під час війни» від спільноти Ukraїner
Як бізнес працює під час війни? Історії українських підприємців у докфільмі Ukraїner
Спільнота Ukraїner випустила документальний фільм “Бізнес під час війни”. Він поєднує історії українських підприємців, які успішно розвивають свою справу попри повномасштабне вторгнення рф.
Упродовж 2018–2020 років дослідники вже розповідали про діяльність цих компаній. Повномасштабна війна багато що змінила, але українські підприємці, долаючи виклики, продовжують працювати. Тому цьогоріч Ukraїner повернувся до них знову, щоб дізнатися, як їм вдалося релокуватися, перезапуститися і деяким навіть масштабуватися.
“До повномасштабного вторгнення в наших експедиціях ми фіксували розвиток країни і бачили, що з’являється багато малого та середнього бізнесу, який зазвичай є рушієм в ринковій економіці, — каже режисер проєкту “Бізнес під час війни” Микола Носок. — Ми знімали багато історій про такі бізнеси. Зараз ми бачимо, що вони мають своє продовження. І важливо подивитися, як цей бізнес функціонує нині, як він змінився, як на нього вплинула війна”.
Новий фільм висвітлює 5 історій — у кожній є втрати через російський наступ та перемоги попри труднощі.
Vandra Rugs — вихідці із таврійського села Любимівка, що поблизу Каховки. Від 2006 року ткацьке ательє продає авторські килими у щонайменше 29 країн світу. Шкарпетки виробника Dodo Socks виготовлялися на фабриці в Рубіжному, яку в березні 2022 року зруйнували росіяни. Слов’янськ відомий керамікою, але з тисяч ремісників та майстерень за останні два роки в місті залишилися десятки. Лідери українського ринку EcoFactor продовжують виготовляти зарядні станції для електромобілів. А виробник корму для тварин “Кормотех” допомагає постраждалим від війни тваринам та крок за кроком здобуває визнання за кордоном.
“Хотілось би нашим фільмом надихнути людей прикладами наших героїв, як утримувати свою справу життя під час війни. Адже кожен наше герой живе своїм бізнесом, а для когось це не просто бізнес — це і є життя, як для майстрині Вікторії Попової, яка робить досі кераміку у Слов’янську, незважаючи на постійну небезпеку і близькість міста до фронту”, — зазначила продюсерка фільму Христина Кулаковська.
