Анна-Марія Джеон. Вірш: Пошепки вітер березу гойдає
Пошепки вітер березу гойдає,
Таємничо в тумані сховує.
Так само я прийду до тебе,
Все відкрию, не покину.
Чекай мене в середині туману,
Де сплітаються мрії й реальність.
Тебе я зустріну в тому світі,
Де коханням вічність лишаєтся.
Твої очі сяють у тумані,
Магією кохання вкрите.
І не забудеш ніколи
Цю мить щастя, в серці згоріле.
Вуста занурені в хвилі слова,
Пальці складаються в милість.
Та коли зникну, злишиться спогад
Про те, як привидом прийшла як відчай.
Але чекай мене знову,
Серед туману, де світ нескінченний.
Мов вогонь, спалахну я знову,
Твоїм привидом покличена.