Вірші про чоловіків. Перлини української літератури

Чоловіки – це загадка, яку поети розгадують століттями. Вони – герої, коханці, друзі. У їхню честь складено безліч віршів – від зворушливих до смішних, від патетичних до інтимних. Вірші про чоловіків – це не просто слова, а спроба висловити почуття, які важко передати іншими словами. Чи то кохання, захоплення, вдячність, чи просто бажання розсмішити – поезія дозволяє нам зазирнути в глибину чоловічої душі. У цій статті ми зібрали найкращі вірші українською мовою, які торкнуться вашого серця і змусять посміхнутися.

Зворушливі вірші про чоловіків, які розчулять до сліз

Чоловіки – це не лише сильні духом воїни, а й ніжні та чутливі особистості. У цих віршах ви знайдете глибокі роздуми про відданість і кохання. Поети вміло передають весь спектр чоловічих емоцій – від незламної сили до тихої меланхолії. Кожен рядок цих віршів – це щире зізнання, яке торкнеться найпотаємніших струн вашої душі. Ви поринете у світ почуттів, де мужність і вразливість існують пліч-о-пліч, а кожне слово наповнене глибоким змістом.

Справжній чоловік

Чоловіка красить сивина,

Красять мозолі і грубі шрами,

Красить ніжність, честь, а ще слова

І тепло до жінки, і до мами.

Коли він опора, не тюхтій,

Коли дрова вміє нарубати,

Коли серцю близький – не чужий,

То його потрібно шанувати.

Коли жінку носить на руках,

Береже родину, як зіницю,

І не ходить по чужих жінках,

А шанує власну молодицю.

То такий найкращий на землі

І дружина у таких кохана,

Щирість жінки видно по столі,

А в сім’ї завжди пора весняна..

(Віталій Назарук)

***

Ми – мужчини, й за кодексом честі ми чинимо –

Не для вигод і пільг, не для слави й хвали.

Є високий, шляхетний закон між мужчинами:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Підла наволоч рано богує без спротиву,

Рве зубами, де жирно, де кайф, де калим.

Ми їй ребра полічимо, віку вкоротимо.

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Якщо нечисті – море, й зла підступного – повідь,

Не кажи, що не можеш, що нерви здали.

Вмри й воскресни, а виконай лицарську заповідь:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Рвуться жили? Ми зв’яжемо в вузол залізний їх,

Хай нам леви позаздрять, позаздрять орли.

Ми, мужчини, – двожильні, і нашим девізом є:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ми, мужчини, на інших кивати не любимо.

Кажеш, гиді багато? А ви де були?

Ми спитаєм, як слід, і себе не забудемо:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ти – мужчина? Ти – справжній мужчина?

Прекрасно.

Хай вітри, хай шторми, хай дев’яті вали,

Стій, мов скеля, й пильнуй наш девіз, наше гасло:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

(Іван Світличний)

чоловічі руки

небо з електричними лініями

вени проводять потужні промені

кров світиться

від любові і фосфору

в одну з ночей дещо зміниться

кінцева точка

концентрат ненависті

чорна кава що пахне морфієм

хворе бажання жити

лише ток в електричних лініях

буде й далі сильно боліти

ти терпиш це мовчазне брання

від тебе залежить дещо

комусь треба на прощання

залишити теплі речі

пам'ятаєш від тебе залежить

чи завтра відкриють школи

чи будуть світити

повіти

все що тобі залишається

мати значення і терпіти

між бруківки виходить трава

доводить землі своє значення

дає проповіді про життя

і людське нелюдське призначення

з ножів сповзають залишки шкіри

бліді

мовчазні уламки

вени не мають вже для руху крові

діти теж не мають снаги для сну та навчання

(а. s.)

Чоловік з білосніжними руками

Чоловік з білосніжними руками

Ніколи не хвалився своїми роками.


Чоловік в білосніжному халаті

Щодня носить кров на рукавах.

Чоловік з білосніжними руками

У змові з найдобрішими богами.

Чоловік в білосніжному халаті

Щодня приймає Смерть в палаті.

Чоловік з білосніжними руками

Тільки в серці має дрібні шрами.

Чоловіче в білосніжному халаті,

Смерть знову прийшла.

Попросити її почекати?

(Юлія Солован)

Той чоловік, що іноді спить зі мною

Той чоловік, що іноді спить зі мною,

ходить в легкому светрі і темній куртці,

без рукавиць і з голою головою,

навіть взимку в міста безжальній пустці

почувається добре, як під водою.

Той чоловік ламається дуже рідко.

Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений,

мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко.

Він розпихає дріб’язок по кишенях,

часом зі мною він, й спить потім міцно й глибоко –

так само, як коли спить без мене.

Той чоловік ніби давно переїв цих дослідів,

Експедицій за межі себе і межі серця,

І за будь-які інші межі. Але найкраще він спить вже вдосвіта,

І уві сні смієтся,

Ніби говорить – все, що стається із нами – найсвітліші, безцінні досвіди,

Допоки стається, допоки все ще стається.

(Катерина Бабкіна)

Повії

Йшов сьомий рік, як стали ми з тобою під вінець,

Давно вже звела ти супружий довг, свій, нанівець.

Моє безсоння, нічна стеля, закипання нервів – купу раз,

Розбитий день і як побитий пес - від мовчазних образ.

Як я хотів тобі сказати, точніше – на всі груди прокричати:

Невже так важко бодай в руки взяти й потримати?!

Не хочу камасутрівських я поз уже ніяких,

Лишень ласкавої жіночої супружої віддяки.

Загорнувшись в ковдру, відразу міцно спиш,

На спробу до інтиму, відвертаючись – бурчиш…

І незалежно дня чи пори року, спеки чи грози –

В нас щось подібне на інтим… за цілий рік… аж три рази…

Я не збоченець, не стурбований, не хочу чорноту,

Самовдоволення на порно – вже кличе тошноту…

Як чоловік, я б прямо міг про це тобі сказати,

Але боюсь - зітхаючи, почнеш інтим ти надавати.

Не виправдуюсь і не лукавлю – навала цих подій,

Привела, врешті, після роздумів – відвідую повій.

Не часто, раз на місяць - два, тишком від усіх -

Щоразу інша та нова - планую спробувать їх всіх.

(Антон Профанов)

Арій прощається

Як це часто буває, як рідко –

Вибір падає раптом до ніг.

Я сьогодні нап’юся, як дідько,

І рабів відлупцюю своїх.

Я тобі подарую півночі,

А півночі віддам самоті.

Шліфуватиму свастя золочене

На шоломі, мечі, щиті.

Я молитимусь Сонцю всевишньому,

Під його благодаттю засну.

Ти мене зрозумієш і вибачиш,

Що шалено кохаю… війну!

Побажай мені ніжної смерті

І багато питної води.

Я упертий і дуже відвертий:

Хочеш – жди. А не хочеш – не жди!

(Сергій Пантюк)

В серці бережу (від імені чоловіка)

Я любов п'янку, кохана, в серці бережу,
Наче промінь дивовижний, що несе весну,
Милу казку неповторну із святих доріг,
Що торкається красою де лиш твій поріг

Бережу твою і ніжність, мовби маків цвіт,
Найдорожчу в світі вірність у безмежжі літ
І ту посмішку найкращу, яка є в житті,
Найрідніший милий подих, що бринить в тобі

Я твій погляд неймовірний тихо бережу,
Ніжну квітку неповторну, мов саму весну,
Аромат  п'янкий і милий, як весняний квіт,
Берегтиму всю чарівність я до склону літ.

(Наталі Косенко - Пурик)

Короткі вірші про чоловіків українською мовою

Лаконічно, але влучно – саме так можна охарактеризувати ці вірші. У кількох рядках ви знайдете цілі всесвіти почуттів і переживань. Українська мова – багата на емоції та образи – дозволяє поетам висловити найтонші нюанси чоловічої душі. Ці короткі вірші – справжні перлини української поезії, які назавжди залишаться у вашому серці.

***

Ще один вечір з твоїми м’якими очима

Засвічує зорі шалені і золоті.

У моєму житті був тільки один мужчина,

Незалежно від того, хто був у моєму житті.

(Галина Паламарчук)

Про чоловіків

Чому, в житті, як в зачарованому колі,
Чоловіки так професійно грають ролі?
В обіцянках пустих не знають міри,
Вдираючись у просторінь  довіри.
Вдають із себе лицарів, героїв,
Хоч кожен стільки «подвигів» накоїв.
За спиною чиєюсь – беззаперечна цнота,
А без міцного тилу – нікчемная голота.
Завжди у курсі справи: як, де, коли і що,
А  придивитись ближче – справжнісіньке ніщо.
Не зневажаю мужній чоловічий рід,
Та із землі зникає його могутній слід.
Упевнена, лишилися нащадки одинокі,
Які цінують душу і почуття високі.
Але, на жаль, з минулої суворості віків,
Зустріти геть нелегко таких чоловіків.

(Ольга Крамаренко)

Не кожен чоловік грає

Не кожен чоловік грає в більярд 
тільки закоханий звичайно вміє
на пам'ять знає комбінацій мільярд
прорахувавши кроки наперед він діє...
Не кожен чоловік тримає в руках кий
тільки закоханий мітко цілиться
і має на життя погляд не слабкий
і серед жінок зрозуміло ціниться...
Не кожен чоловік заб'є у лузу шар
тільки закоханий зробить абриколь
цей майстер має надприродний шарм
і наполегливий...знайде свою любов...

(Дмитрий Погребняк 555)

З дружинами й без них чоловіки зітхають…

Не спиться юнаку, під зорями зітхає,

Бо не знайшов іще обраницю свою,

Дружиною яку він бачити бажає,

Одне щоб мати їм серцебиття "люблю".

І чоловік не спить, мотив безсоння - жінка,

Бо ввечері була незгода у сім'ї,

Хоч розділяла їх з цементу й цегли стінка,

Зітхання добре він глибокі чув її.

І також у вдівця є привід для безсоння:

Гортає сторінки сімейного життя,

Й летять його думки у світ зірок бездонний,

З тим, віруючим в рай - "люблю" серцебиттям.

Як спокій у серцях чоловіки втрачають,

З дружинами, й без них під зорями зітхають...

(Ведена любов'ю)

За що ми чоловіки вас жінок кахаємо

За що ми вас чоловіки жінок кохаємо?
за те що ціль в житті завжди даруєте
адже на серце руку положив признаємо
на відстані...за майбутнє теж воюєте...
За що ми вас чоловіки жінок кохаємо?
за те що в муках нам дітей народжуєте
адже без цього щастя ніколи не пізнаємо
на відстані...ще і радістю нагороджуєте...
За що ми вас чоловіки жінок кохаємо?
за те що впливаєте на нас дуже позитивно
адже з гумором любу проблему подолаємо
на відстані...відчуваємо це інстинктивно...

(Дмитрий Погребняк 555)

Жартівливі вірші про чоловіків для підняття настрою

Хто сказав, що поезія має бути сумною? Ці вірші про чоловіків з гумором доведуть вам зворотне. З жартами і легкістю вони розповідають про чоловіків, їхні звички й особливості. Ви посміхнетеся, впізнаєте себе і своїх близьких у цих дотепних рядках. Смішні вірші про чоловіків – це справжній заряд позитивних емоцій, який допоможе вам забути про повсякденні турботи.

Надійний чоловік

Учить мати свою доню: — Ти вже не малесенька.

Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька,

Пошукай собі, голубко, жениха надійного.

Безпартійного не треба, вибирай партійного.

Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію,

Зачаруй його красою, покажи всю грацію.

А запишешся у загсі, можеш буть спокійною.

Буде, доню, твоя доля до кінця надійною,

Бо прив’яже чоловіка не краса і грація:

Втекти йому не дозволить парторганізація.

(Павло Глазовий)

Задумався чоловік

Поспішав мабуть з рибалки
Більше всього чомусь ліз,
Загубилися десь жарти
Він потрапив в якийсь ліс.

А куди тепер додому?
Задумався чоловік,
Засопів, бо мав він втому
Пішов в сон у нього світ .

А коли прокинувсь зранку
Він лежав у квітнику,
Схожим був на якусь мавпу
Реп'яхи з чагарнику.

Все запутане волосся
У пилюці й здертий ніс,
Удалася риболовля
Що дружині він, приніс?

Як же далі йому бути?
Засоромився на мить
- Не пора уже вставати?
Десь із кухні  вже кричить.

(valentinaaaa)

Коцюбою гнала жінка, свого чоловіка…

Коцюбою гнала жінка,
Свого чоловіка.
Сама тонка як тростина,
В нього синя пика.

Він з шинка приповз до хати,
Як той біс  із лісу,
Та хотів в світлині спати,
П'яний той гульвіса.

Не зтерпіла того пані,
Тай ану ж сварити,
Взяла ще й пательню в руки,
Точно буде бити.

Але ж розум краля мала,
Серце добре й миле,
Чоловіка покупала,
Й спати уложила.

А вночі до нього мила,
Мовби чарівниця,
Наче мавка та приплила,
У новій спідниці.

З ним,вона себе так вела,
Наче та левиця.
Чоловік відчув се левом,
З молодой царицей. 

Він  підвівся дуже  рано,
Все про ніч гадає,
Подивився вліво,вправо,
Жінки вже немає.

Як зайшла вона до хати,
Щось се посміхає.
Чоловік же винувато,
Очі все ховає.

Він до ній, пробач кохана,
То все біс проклятий!
Був я вчора трохи п'яний,
Якійсь біснуватий.

Вона йому підморгнула,
І сказала жінка,
То тепер ходити разом,
Будемо до шинка.

(Валерій Лощицький)

Новий чоловік

У містечку, біля Бугу,
Наче й не старий,
Склеїв ласти від недуги,
Шніперсон Матвій.
Жив з дружинонькою Мотя,
Без дітей, на пару,
Тож залишилась самотня,
У будинку Сара.
Промайнули дні скорботні,
Почалися будні,
В синагозі, в день суботній,
Гучно, велелюдно.
Ведуть раду між собою,
Як на далі жити,
Було б добре із вдовою,
Когось одружити.
Бо не гоже молодиці,
Жити без мужчини,
Вона пишна, білолиця,
Для гріха причина.
Підшукали чоловіка – 
Різника з базару,
Не питущий, не каліка,
Й вийшла заміж Сара…
В день наступний, по весіллі,
Каже він до неї:
- Говорила моя тітка,
Що серед євреїв,
Буде самим правовірним,
Буде самим справжнім,
Той, який перед обідом,
З жінкою приляже…
Прилягли, надходить вечір,
Знову він заводить:
- Говорив мій дід, до речі,
Він ще й досі ходить,
Те, що істинний єврей,
Не береться ложки,
Поки не отрима ніжностей,
Від дружини трошки…
А на ранок знову він:
- Говорила бабця,
Батько, дядько, його син,
Дівер, шурин, мамця…
Приминуло місяць з гаком,
У Сари питають:
- Як із новим чоловіком,
Чи не ображає?
- Мотя був інтелігентом,
Розумна людина.
Боря – ні, зате з ЯКОЇ
Гарної родини!!!

(Костянтин Вишневський)

Добрий чоловік

Десь, колись, в якійсь країні,
Що лежить над синім морем.
Один спритник із каміння,
Міст над прірвою зпроворив.
Через міст той, в горах сизих,
Як комусь пройти потрібно.
З перехожих, з переїзжих,
Брав одну монет срібну.
Люд місцевий дуже сильно
Не взлюбив того хапугу.
Та за перехід сумлінно,
Гріш сував йому у руку.
Йшли роки, зігнуло спину,
Чоловічок постарів.
І в дорослого вже сина,
Перед смерттю попросив:
- Синку, важко помирати,
Був я до людей не милий.
Стануть про мене казати,
Що до грошей дуже хтивий.
Що за срібляки ті стерті,
Маму б рідну задушив.
А хотілось би, по смерті,
Щоб народ мене любив.
- Добре, тату, - син промовив,
Можеш в засвіт з миром йти.
І, як поховав старого,
Збільшив плату в три рази.
Люди шепчуть: - От скотина!
Вричі більшу гне ціну!
Його батько був — людина!
Брав монетку лиш одну!

(Костянтин Вишневський)

Вірші про мужність і силу долати перепони

Мужність – це не відсутність страху, а здатність діяти всупереч йому. Ці вірші надихнуть вас на нові звершення і допоможуть повірити у власні сили.

Стіна чоловіків всієї України

На захист рідної землі від окупантів

Чоловіки постали мужньою стіною,

Що береже й життя і крам колаборантів

І боягузів - переляканих війною.

В боях кривавих хлопці ворога лупцюють,

Продажних зрадників заслужено карають.

На душі чорні вже давно чорти полюють,

До себе в пекло цю гидоту забирають.

Стоїть стіна чоловіків братерським строєм,

Нашестя варварів дикунське зупинила.

На фронті Воїн - Захисник стає Героєм,

На фронті мужній чоловік - незламна сила.

Не всі з них прийдуть у засмучені родини,

Не всі побачать рідні стежки й рідні хати.

В жалобі їдуть по країні домовини

Якими з фронту повертаються солдати.

Ціна війни - життя і смерть і кров народу

Який боронить Незалежність Батьківщини.

Ціна війни - стіна що береже Свободу,

Стіна чоловіків всієї України ...

(Тінь ...)

Український солдат

Український солдате, в тобі сила і мужність

Бескінченна незламність сила духу стійка

Твої вчинки відважні пам'ятатимуть люди

Шануватимуть всюди на роки на віка.

Мужній твій героїзм рознесеться по світу

А тривоги по полю вітер вдаль віднесе

І на ранах душі розквітатимуть квіти

Перемога з тобою, вона понад усе!

Український герой ти безстрашний та щирий

І за землю свою ти стоїш до кінця

Пам'ятай головне-всі небеснії сили

Зберігають твоє повноправне життя!

(Юлія Корнійчук)

Май мужність

Май мужність жити, та не так, як всі, 
Шаблонних вимірів візьми й позбався. 
Твори себе у внутрішній красі,
 Як ще ніхто того не намагався.

Май мужність йти від тих, хто зрадив,
Не озиратися ніколи більш назад.
Хто щастю твоєму колись завадив —
Залиш їх десь далеко там позад. 

Май мужність вибір сам собі робити, 
Ти ж — особистість, вольний, а не раб. 
Тобі під силу все, що є, творити, 
Ти сам і задаєш тому масштаб. 

Май мужність глянути завжди людині в очі
І не соромитися, що вчинив не так. 
Лукавий погляд видно й опівночі, 
Тож щирість — це добра є знак. 

Май мужність всю любов свою віддати, 
Собі нічого не бажать взамін. 
Блажен той муж, що в серці може мати
Любов, яка звучить, мов дивний дзвін. 

Май мужність встати вкотре із колін, 
Забути все і більше не тужити. 
Не ждати вдачу десь з сторін, 
А мати мужність врешті просто жити. 

(Сергій Ущапівський)

Мужність

Коли на себе збоку глянуть можеш
І знаєш добре, як собою кинуть,
Як трапити і — взяти (без уваги
На похвалу, чи кпини),— ти є муж.
І то час мужности, то не — юнацтво,
Не видиво, не танці і не примха.
Нова доба тепер є, тільки дійсність.
Як ти готовий був,— діяй тепер!

(Юрій Липа)

Мужність

Мужність необхідна, щоб не втратити вогонь
Коли не сила йти вперед і страх паралізує,
Щоб не стояти в тиші осторонь
Коли твій віри меч нужденних порятує 

Коли тебе залишили у прірві
Думок, безрадісних скитань
Ти мужньо здатен встати крізь безвір"я
І вийти впевнено із цих страждань

Такими можем стати ти і я
Підтримка нам щодня потрібна
Страхи здолаєм наче загартована сім"я
І мужність прийде непомітно.

(Krieger des Lichts)

За мужність українську спеклу, вищу

За мужність українську спеклу, вищу,
За героїчний, біля серця, вишкіл,
За пальці у мозолях від курка,
За дух і силу, спритність вояка́ —
Століттями складатимуться  вірші,
Як музикою — міни в чутній тиші.

(Євгеній Юхниця)

Вірші коханому чоловіку від щирого серця

Кохання – це найпрекрасніше почуття на світі. А що може бути кращим способом висловити свої почуття, ніж поезія? Вірші коханому чоловіку, написані від щирого серця, допоможуть вам висловити все, що ви відчуваєте до свого коханого. Ви знайдете тут слова вдячності, захоплення і ніжності. Це ідеальний подарунок для того, кого ви любите. Вірші коханому на відстані допоможуть вашим душам наблизитися одна до одної.

Той чоловік

він єдиний, з кого я писала б ікони.

хоча до святості йому далеко, звісно ж.

він пив вино, палив, жалівсь на втому.

і кожну ніч писав шалені вірші.

той чоловік. він був для мене богом.

для решти ж був диявола він гірший.

коли в мені зима була та сніжно.

він жив в мені. без плати. безсловесно.

він пив мене. до дна мене. так ніжно.

і квіти покладав на мої чресла…

той чоловік лягав до мене в ліжко.

лягав до мене в душу, якщо чесно.

в його словах завжди було так тихо.

в його очах завжди виднілось пекло.

для всіх він був нескореним та диким,

для мене ж був єдиним в світі сенсом.

той чоловік. він був для мене лихом.

найкращим лихом із найбільшим серцем.

і як мені тепер без тебе жити…

(Алла Жабокрик)

Твоїм пасажирським вагонам

Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.

Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.

Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.

У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.

А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.

На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.

І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.

(Марина Кузьменко)

***

Мужчина,

Очі якого глибокі,

Як два зелених озера,

А уста мудрі,

Як молитва бабусі моєї,

А руки дужі,

Як цілюща злива весняна,

А волосся чорне,

Як земля,

Мужчина,

Подібний до крислатого дерева

Край поля,

Як оборона,

Єдиний притулок мій…

(Людмила Скирда)

Моя душа наповнена тобою

Моя душа, наповнена тобою.

В ній цвіт кохання і вітри розлук.

Моє єство, наповнене любов'ю

І знемагає від солодких мук.

Цей терпкуватий запах твого тіла

Завджи дурманить і, як хміль, п'янить.

Моя душа у лагідних обіймах

На ніжних струнах піснею бринить.

Мелодією тіл і насолоди,

В цілунках позашкальних почуттів -

Це ти і я, бурхливе повноводдя,

Політ в безмежжя зоряних віків.

(Світлана Ткаліч)

Я згорну у пригоршні образи…

Я згорну у пригоршні образи,

Кину за водою - хай пливуть.

Моя душа очиститься відразу

У ній любов і ніжність заживуть.

Накотять спогади легким пробоєм,

Зігріють душу лагідні слова;

Я знову хочу буть разом з тобою

До того часу доки я жива.

Я напою тебе бажанням щастя,

Наповню душу ніжністю без меж,

Я принесу кохання для причастя -

З моїх долонь до губ своїх візьмеш.

І поєднаються п'янким потоком:

Два погляди і руки, і вуста,

І всесвіт час зупинить зореокий,

Коли настане мить ця золота.

(Світлана Ткаліч)

Чоловіки – це справжня рушійна сила

Чоловіки, змальовані в поезії, – не просто образи. Це цілі світи, повні суперечностей і глибини. Вони бувають сильними і вразливими, дотепними і серйозними, романтичними і практичними. Саме ця багатогранність і робить їх такими привабливими для поетів. У віршах ми бачимо чоловіків як героїв і антигероїв, як коханців і друзів, як батьків і синів. Кожен поет вкладає у свої твори унікальне бачення чоловічого характеру, створюючи неповторний образ.

Чоловіки – це не просто персонажі віршів, вони – рушійна сила еволюції. Саме завдяки чоловікам людство розвивалося, досягало нових висот і долало труднощі. І хоча часи змінюються, а ролі чоловіків у суспільстві трансформуються, їхня сутність залишається незмінною. Вони продовжують бути опорою для своїх родин, натхненням для своїх коханих, захисниками слабких.

Вірші чоловіку – не просто літературний жанр, це спосіб пізнання себе й оточуючих. Читаючи прикольні вірші для чоловіка, ми розуміємо, що вони – не ідеали, а живі люди зі своїми перевагами та недоліками. І саме ця людськість робить їх такими близькими і зрозумілими для нас.