Чому я завжди буду слідкувати за новинками австрійського кіно та ходити на Австрійські кінотижні у своєму місті?
Тому що австрійське кіно є вишуканим, як Бал у Віденський державній опері, смачним, як віденський штрудель, незабутнім та цікавим, як Віденський Сецесіон і гостросоціальним, як наша повсякденна реальність.
Сьогодні я хочу розповісти про дві кінокартини, про зустріч з якими я давно мріяла. Ділюся з вами своїми відкриттями.
Беріть каву або чай, власне я люблю лате, і давайте поговоримо про два австрійських фільми, які вийшли на широкі екрани в останні три роки.
Кейс перший «Закохана в пустелі»
Я тривалий час замислювалася, чому режисерка Марґарете фон Тротта назвала біографічний фільм «Ingeborg Bachmann – Reise in die Wüste» (Інґеборґ Бахман. Подорож в пустелі, а в українському прокаті «Закохана в пустелі»?)
З талановитою австрійською письменницею я знайома давно.
Але цього вірша я не знала. Це дійсно літературна знахідка для мене!
Цей вірш опосередковано стосується фільму про життя та кохання Бахман.
Відкладений час
«Надходять суворі дні.
На невідь коли відкладений час
видніє на горизонті.
Доведеться тобі зав’язати шнурки
і прогнати собак на багнища.
Тому що риб’ячі тельбухи
вже задубіли на вітрі.
Ледве тліє багаття люпину.
Твій погляд блукає в тумані,
на невідь коли відкладений час
видніє на горизонті.
Потойбіч тоне твоя кохана в піску,
він запорошує їй волосся,
він затуляє уста їй,
він прирікає її на мовчання,
він потверджує, що вона смертна
і готова прийняти розлуку
після кожних обіймів.
Не оглядайся.
Зашнуруй черевики.
Собак віджени.
Рибу викинь у море!
Надходять суворі дні».
(Переклав з німецької мови Петро Рихло).
Пустеля як символ переродження. Де після болю та розпачу можна зустріти Саму Себе.
Коли наступають непрості дні, я читаю творчість Інґеборґ Бахман. Бо вона вміє передати емоції та почуття.
Її стосунки із Максем Фрішем – письменником та драматургом зі Швейцарії – сміливо можна назвати «токсичними» без перебільшення.
Дві талановиті творчі особистості постійно сваряться. Він знецінює працю жінки, яку нібито кохає, та сміється над творчою кризою Інґеборґ.
Вона не збирається жити життям звичайної жінки, а Максу не подобається, що до Інґеборґ прикута увага, а його всі ігнорують.
Письменниця живе паралельним життям, де є справжнє кохання, пристрасть і творчі задуми втілюються в реальність.
Архетип пустелі символізує відновлення. Це дуже важливо!
Кейс другий «Альма та Оскар»
До перегляду фільму «Альма та Оскар» (Alma und Oskar) режисера Дітера Бернера я нічого не знала про Альму Марію Малер (до заміжжя носила прізвище Шиндлер).
Я ніколи не чула раніше цикл «5 Songs (5 пісень)». Мені найбільше сподобався музичний твір «Тихе місто»:
Я більше знайома із Ґу́ставом Малером, я завжди ходжу на концерти, де виконується музика цього композитора.
Альма не хотіла бути тінню власного чоловіка та писати йому партитури, і влаштовувати його концерти в оперних театрах.
Вона була для талановитого композитора пустим місцем, соратницею, яка завжди поруч і вирішить всі проблеми оркестру, розселення, виходу на сцену.
Альма мали чисельні романи із митцями, архітекторами, композиторами.
Художник-експресіоніст Оскар Кокошка – це бунтівник проти Системи.
Його ненавидять, ним захоплюються.
Їх взаємини – це типові залежні стосунки, символом якого є лялька, з якою хворий Кокошка ходив до Опери після розставання з Альмою та поранення на війні.
Альма живе минулою славою свого чоловіка, Оскар не може продати свої картини.
Їм разом погано, але одне без одного ці люди не можуть жити взагалі.
Я дуже хочу почитати автобіографію Альми Малер «Моє життя».
Я дякую австрійському актору Валентину Постльмайру за те, що він втілив у життя генія-невдаху Оскара Кокошку, який руйнує стереотипи та кордони. Він кохає, він дуже ревнивий, він конфліктний, його кохання схоже на манію.
Мене вразила картина «Наречена вітру». Вона трагічна, як стосунки Альми та Оскара.
Проте, навіть якщо вони не бачили після розриву одне одного, їхній роман став передумовою особистісного зростання, нехай посттравматичного.
Отже, лате з присмаком австрійського кіно та біографій відомих талановитих людей було смачне. Далі буде… Навіщо зупинятися?
Аліна Солнишкіна
