Емма Андієвська. Полудень з традиційних розваг

ПОЛУДЕНЬ З ТРАДИЦІЙНИХ РОЗВАГ
(Поема)

Море березове,
Огірком підперезане,
Ходить на березі,
Оком навколо кидає:
В природу стоять усі в черзі:
Хто чирвою, хто червою,
Хто милицею,
Хто ногою,
Щоб не помилиться.
Шовковицю вийняв червень —
Годує коського коня,
Щоб просмикнувся крізь вушко голки,
Коли погоня.
Море червень ганить
Мовою вогню:
«Червень чорний,
Червоні ратища,
Пощо тобі коського коня мати ще?» —
«Хочу конем, хочу урвищем,
Всіх, кого зрушу.
Коський кінь проскочить крізь бублик —
Світ збудить.
Піде пожежа
Від неба до неба.
Стануть люди всюдисущими,
Стануть речі всевидющими.
Коський кінь!»
Щілинна зелень вибухом —
З листків жарини вибехало.
Сипнуло в ями,
Забило віддих.
Море каже:
«Я вітер».
Червень каже:
«Витримаю!»
Тоді море,
Відштовхнувши природу,
Ніа козячу ніжку
Згорнуло моріжок.
Почало вимовляти слова
Завбільшки з конячу голову.
Червень ледве шию трима
Над травою.
«Море, Бог з тобою,
Дідько з тобою,
Що ти коїш?»
Море чапає
Через чаполоч:
«Потопу кожному вріжу
На кийок і ліжко.
Найменша скойка
Ніжкою зорі
Народи оздоровить».
Червень і світу не радий,
Вола:
«Хто море породив,
Заберіть його звідусюди,
Не дам собі ради.
Море їсть мені плече,
Коня мого утече,
В камінь його заточіть,
Нехай мене не точить».
Море:
«Не кричи,
Завалиш кручу.
Ніхто тебе не мучить,
Кінь твій немічний,
Я тобі помічник,
Став могорич!» —
«Кінь мій коський,
Зі срібла кості,
Копитіа з любистку,
Не будь убивцею. .. »
Дихальця.