Зіняк Олександр. Душа солдата

Є люди добрі, з пильним серцем
Прості, звичайні у житті
Вони прощають все у людях
І їхні підлії гріхи.

Не зачеплять вас боляче
Й дурню не будуть говорить
І лізти в душу і поради
Давать не будуть звідусіль.

Не реготатимуть вони
Коли на серці у вас смуток
Бо розуміють все вони
Пройшли науку у житті.

Вбачають тупість емоційну
І дурість ту, у злих серцях
Хто від душі говорить підло
І не приховує екстаз.

Ті люди злими не бувають
Пройшли круги вони війни
Все зло пройшло крізь них роками
І лютій пащі тій війни.

Парадокс лише у тому
Що зло породжує лиш зло
Та у солдата все інакше
Бо бачить в людях він й добро.

Несе в цивілці він добро
Бо зло пройшов сповна він
Душа болить лише його
За загинувших солдатів.

За побратимів тих, вояк
Хто залишивсь на полі
Не повернувся хто звідтіль
Й віддали душі Богу.

Ви люди трошки посидіть
Й подумайте одначе
Що він пройшов і як прожив
Що у душі солдатській.

Творіть добро і говоріть
В житті лиш позитивне
Бо мову ту добра почуть
Завжди для серця мило.