Уривок з книги Войцеха Хмеляжа «Палій». Видавництво Урбіно

Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.

У львівському видавництві Урбіно вийшла книга Войцеха Хмеляжа «Палій». Публікуємо уривок для ознайомлення.

Про що книга Войцеха Хмеляжа «Палій»

У морозну зимову ніч у будинку на варшавському Урсинові спалахнула пожежа. Гине бізнесмен, а його дружина, відома естрадна співачка, опиняється в лікарні у важкому стані. Спершу все вказує на нещасний випадок. Дуже швидко стане зрозуміло, що це не так.

Слідство веде комісар Якуб Мортка, один з найкращих поліцейських в Головному управлінні поліції. Робота для нього завжди на першому місці, і це руйнує його родинне життя, а це, на перший погляд, просте розслідування, лише погіршує ситуацію.

Коли під час чергового підпалу стається нова трагедія, Мортка сприймає це як особисту поразку. А коли гине його співмешканець, студент-ігроман Пйотрек, комісар звинувачує в цьому місцевих гангстерів. Проте виявляється, що ці справи якимсь чином переплітаються, а комісар опиниться перед дилемою: заплющити очі на нерозкриту, на його думку, справу, чи довести все до кінця, порушивши закон

• 336 сторінок
• переклад з польської Божени Антоняк
• дизайн обкладинки Оксани Йориш

Уривок з книги Войцеха Хмеляжа «Палій»

Щось було не так. Мортка збагнув це, щойно відчинив двері до квартири. У помешканні панувала незвична тиша.

Хтось затягнув його досередини й швиргонув об стіну. Тоді завдали добрячого удару в шлунок — і комісар упав навколішки. Енчілада, яку він з’їв у «Fit Food», підкотила йому до горла.

—   Поліція! Стояти! Руки за голову, паскуда! — гаркнув Кохан зі сходової клітки.

Комісар підвівся із землі, тримаючись за живіт. Перед ним стояв голомозий качок у грубому пуховику й синіх джинсах. Кохан цілився в нього з пістолета.

Мортка проминув приголомшеного нападника, і ввійшов до своєї кімнати. Агнешка сиділа на дивані, зіщулена, заплакана й перелякана. Над побитим Пйотром стояв другий, іще кремезніший качок. З рота й носа хлопця дзюрком текла кров, довкола очей з’являлися брунатно-фіолетові опухи. Бандит, що катував хлопця, переводив погляд з комісара на свого товариша. Він ніяк не міг утямити, що тут відбувається.

—   З тобою все гаразд, Кубо? — спитав підкомісар.

—   Так. Давай сюди цього мудака, — процідив крізь зуби Мортка.

—   Чув, що тобі кажуть, — буркнув Кохан і зробив промовистий рух пістолетом. Більше пояснювати не довелося. Перший бандит став поруч зі своїм товаришем. Поліцейський продовжував у них цілитися.

—   Гей, хлопці, — озвався кремезніший і голосно проковтнув слину. — Може, домовимося.

Біль у животі помалу попускав, і Мортка вже міг вільно дихати, не боячись, що от-от усе виблює. Пйотрек на підлозі харкнув і сплюнув кров. Силкувався підвестися, але упав обличчям на килим, застогнав, а тоді повернувся на спину.

—   Ти ціла? — спитав комісар Агнешку.

Дівчина кивнула головою.

—   Що тут відбувається?

—   Хто ви, блядь, такі? — питанням на питання відповів качок.

—   Здається, у тебе проблеми зі зором, і ти не дуже добре бачиш, що в руках мого товариша. Це — «Вальтер Р99», калібр дев’ять міліметрів, дев’ять патронів у магазині, — незворушно говорив Мортка. — Скажу відверто, що це не найбільш убивча зброя, створена людиною, та беручи до уваги відстань між вами, на вашому місці я б срав у штанята й чемно відповідав на питання. Ще раз. Що тут відбувається?

Бандити перезирнулися. Вони скидалися на людей, які усвідомлюють, що їх знімають прихованою камерою: розгублені, та передусім розлючені, що дозволили себе так по-дурному впіймати.

—   Хлопака винен нам гроші, —  пояснив кремезніший із двох.

Мортка навіть не намагався приховати подив. Він уважав Пйотрека за розпусного гівнюка, проте не сподівався, що він виявиться настільки дурним, щоб мати справи з людьми зі злочинного світу й тим більше — позичати в них гроші.

—   Я тут живу, — це було єдине, на що спромігся Мортка.

—   Ми не знали, пане поліцейський, — озвався нижчий здоровило.

Він був не таким кремезним і вочевидь менш досвідченим. Нервував, поглядаючи на пістолет, руки йому тремтіли, і він стривожено зиркав навсібіч. Кремезніший зберігав спокій, неначе вже опинявся в такій ситуації. Стояв байдужий, потупившись.

—   Гаразд. Тепер наступне питання. Добре подумайте, перш ніж відповідати, — сказав комісар.

Бандити одночасно кивнули лисими головами.

—   Наркотики?

—   Азартні ігри, — похмуро буркнув кремезніший.

Мортці відлягло. Якби виявилося, що він пів року мешкав поруч із наркодилером, в управлінні йому б жити не дали. Глузування колег довелося б терпіти аж до пенсії.

Агнешка досі сиділа на дивані, Кохан цілився в голомозих, Пйотрек лежав у них в ногах, побитий і заюшений кров’ю, а Мортка міркував, як йому вчинити. Він мусить заарештувати нападників, але це віщувало нову сутичку. Щоправда, Кохан досі тримав їх під прицілом, проте якби бандити здумали чинити опір, невідомо, чим би все скінчилося. А ризикувати він не хотів.

—   Гаразд, — сказав нарешті. — Забирайтеся геть з моєї квартири, покидьки. Ще раз побачу вас тут — застрелю. Зрозуміли?

—   Так, пане поліцейський, — відповів менший.

Обоє чоловіків, схоже, не вірили у власне щастя.

Мортка відступив, щоб дати їй пройти у двері. Кохан відійшов на кілька кроків. Пістолет не сховав. Дочекався, доки ті вийдуть, а тоді замкнув за ними двері на всі оберти.

 Мортка сів на дивані й затулив обличчя долонями. Агнешка підбігла до Пйотрека й допомогла йому підвестися з підлоги.

—   Кості цілі? — запитав комісар.

—   Ага.

Агнешка обняла хлопця. Схлипнула, коли він застогнав від болю.

—   Я так боялася, — прошепотіла вона.

Кохан спершу подивився на сходи у вічко, а тоді підійшов до вікна в кімнаті Агнешки.

—   Вони сіли в машину й поїхали, — повідомив він, повернувшись.

Мортка кивнув головою.

—   Скільки ти завинив? — спитав він Пйотрека.

—   П’ять… — ледь чутно відповів той.

Небагато, — подумав Мортка.

—   П’ятдесят, — видушив нарешті Пйотрек.

Кохан аж свиснув.

—   З відсотками чи без?

Хлопець пополотнів.

—   З… здається, — промимрив.

—   Кому?

—   За… Заєць. Заєць.

Жодного Зайця Мортка не знав. Глянув на Кохана. Підкомісар лише понуро похитав головою. За ним, певне, стоїть хтось більший і сильніший, кого складно переконати не вимагати повернення боргу.

—   У тебе є хтось, хто дасть гроші? Батьки, багаті друзі?

—   Ні.

—   Студентський кредит?

—   Я уже брав.

На його обличчі було написане все. Студентський кредит він уже теж устиг програти. Зрештою, мабуть, він зробив це ще із самого початку.

—   Тоді ти в дупі, хлопче, — коротко підсумував він і відразу про це пошкодував.