Дилема

ДИЛЕМА (старогрец. dilemma “подвійний вибір”)
Англ.: dilemma; нім.: Dilemma; ісп.: dilema; франц.: dilemme.
1. Вибір героєм варіанту між двома суперечливими і водночас неприйнятними
рішеннями. У класичній драматургії з її намаганням ілюструвати конфлікт найбільш концентровано та найбільш очевидно, дилеми особливо полюбляли. У ХVІІ ст. їх називали ситуацією. “Ситуація – це бурхливий стан, коли виникають два нагальні, але протилежні прагнення між двома сильними почуттями, які нас роздирають, хоча не породжують остаточної рішучості, а якщо дають, то надто вже непросто”
[Морван де БельҐард про “Сіда” (Morvan de BelleGarde, 1702, à propos du “Cid”)].
2. Дилема існує між поняттями обов’язку та кохання, між принципами моралі
та політичного завдання, у ситуації підпорядкованості героя двом протилежним особам тощо. Герой висуває засновки суперечності і врештірешт вирішуєтаки, внаслідок чого розв’язується (цілком різноманітно) драматичний конфлікт. Дилема є
однією з можливих драматургічних форм трагізму: сюди належать два протилежні засновки. У дилемі, так само, як у трагічному конфлікті між дійовими особами,
“обидві сторони опозиції мають рацію кожна зокрема, проте спроможні оправдати
власну правоту, тільки заперечуючи і вражаючи потугу противника, котрий володіє
такими самими правилами, а тому ці дві сторони спричиняють появу моралі та виникають самі з причини тої ж моралі” [Геґель (Hegel, 1832 : 322)].
Порівн.: станси, конфлікт, монолог, діалектика, дискурс, дискусії.

Літ.: Scherer, 1950; Pavis, 1980 a.