Інсталяція

Англ.: installation; нім.: Installation; ісп.: instalación; франц.: installation.

Інсталяція принципово суперечить безперервному рухові живої театральної
вистави й постійному оновленню поданих на сцені знаків. Саме з огляду на цю очевидну зовнішню статичність інсталяцією захоплюються режисери, оскільки їм треба спровокувати увагу глядача, скерувавши її в задуманому руслі: коли речі інстальовано, а режисери забралися за лаштунки, з’являються глядачі, що одним поглядом беруться переставляти ті речі.
1. Стратегія інсталяції
Інсталяція впроваджує в дію елементи образотворчого мистецтва, продукцію
засобів масової інформації, аудіозаписи, різноманітні сценографічні плани; актори
чи живі перформери участі в інсталяції не беруть (інакше це вже був би перформенс*). Матеріали засобів масової інформації (відеозаписи, кіносюжети, діапозитиви, монітори) додають до сценографії, що сприяє переміщенню глядачів – як самостійно, так і в супроводі адміністратора. Вони стають не так споглядачами, як перехожими. Передбачений для них часовий маршрут у просторі інсталяції дає змогу глибше збагнути часовість видовищного експерименту: перехожі зупиняються добровільно перед цікавою з їхнього погляду деталлю, підходять, як заманеться, до різних предметів, повертаються назад, впливають на просторовочасову природу твору, що привернув їхню увагу.
2. Типи інсталяції
– Поліфункціональна інсталяція: для зустрічі з глядачами вступають в дію різні елементи образотворчого та сценічного мистецтв. – Звукова інсталяція: розміщені в різних місцях театру гучномовці передають уривки словесних текстів або музики, а слухач тим часом ходить, де йому заманеться. – Музична інсталяція: ще 1920 р.
Ерік Саті своєю “Музикою для умеблювання” інсталював звуковий простір серед
власних меблів. – Фільмова інсталяція: А. Вархол упродовж багатьох годин безперервно фільмував “Урядовий будинок імператора” (1964), а також людину, що спить (“Спи”, 1963): найменший невимушений порух сплячої людини створював ефект безсоромного кривляння!
3. Причини режисерського захоплення інсталяцією
Чому в театрі, що розвивається природним шляхом, вирішили вдаватися до інсталяції?

• Режисери давно мріють про поєднання театру з іншими видами мистецтва задля спільної реалізації задуму, але за умови збереження оригінальності складових.
Деякі режисери залучають до інсталяції сценографа, музиканта, художника й композитора, однак без впливу на них загальної концепції інсталяції.
• Втомившись від вимог хронології, темпу, розказуваної історії, режисери воліють поставити глядача на місце акторів, вводячи його в іншу площину духовності:
людина прогулюється, спостерігає, діє тільки на власний розсуд.
• Режисер тонко відчуває, коли для реалізації його задуму самі собою “напрошуються” до участі інші види мистецтва: “архітектурний жест”, театралізоване малярство, традиція усної поезії, театралізована музика тощо. Буває, що режисерові
кортить ввести концептуальне мистецтво в інсталяцію за присутності конкретних
акторів. Іноді його захоплює мінімалістське мистецтво, яке суперечить традиціям
мімезису.
• У час художніх виставок і загального захоплення музейною справою в галузі
мистецтва режисери й сценографи висувають ідею про, так би мовити, легальну маніпуляцію творами, їхнє вільне “вивішування” і “знімання”, довільний, але водночас із концентрацією уваги глядачів монтаж і демонтаж сцени та залу