Механізми у театрі
Англ.: theatrical machinery; нім.: Theater maschinerie; ісп.: maquinaria teatral;
франц.: machine théâtrale.
1. Від використання в драматургії й поставах механізмів до сцени як цілісного механізму один крок. Тим не менше, в театрі цей крок намагалися зробити упродовж двадцять п’ять століть. Арістотель радив застосовувати механізми (зокрема, це стосується деус екс махіни) тільки в епізодах, в яких недостатньо дій акторів, і в тих ситуаціях, коли потрібно було звільнити драматурга від принагідних пояснень.
Механізми у театрі – це сценічна матеріалізація (колись вони жахали глядачів, у
нас викликають сміх) чудес (дивовижно літати, переміщатися, зникати), втішають
і захоплюють довірливих чи добродушних глядачів, але тільки не вчених та інтелектуалів.
2. Механізми у театрі – це метафізика (божественні, диявольські, роботизовані
механізми перевершили людину) і водночас принцип театральності. В наш час моду
на опери, масштабні вистави, механізовані п’єси на кшталт вистав епохи Відродження та XVII ст. (“Трактат про театральні механізми” Н.Саббаттіні, 1637; “Андромеда” Корнеля, 1650; “Амфітріон”, 1671; “Психея” Мольєра, 1668) можна пояснити чарівною дією механізмів, зокрема, тих, що їх культивують та описують режисери-конструктори (Охлопков, Мейєрхольд, Малевич, Стенберґ, Татлін), а також сучасні “барокові” режисери (Х.Лавеллі, Л.Ронконі, В.Ґарсіа, Г.Ронс, Ж.-М.Вінеж’є).
3. Механізми у театрі зазнають впливу “матеріальності” сцени, її конструктивного чи деконструктивного характеру й “штучності” ілюзії та фантазмів, які підлягають зображенню. Поряд з цим виникає двозначність, яка втішає і дітей, і дорослих
(з різних причин). З цього іронізував свого часу Лафонтен:
Механізмами спершу дивовижний спектакль
Міщанина захопить. А той гука, ой, диво!
А потім вже не завіта у театр:
Бо кращим є “Сід”, “Горацій” і “Геракл”
[...]
“Є щось мудріше, ніж віз найкращий”, –
Так бог з мотузки каже машиністу.
(“Послання панові Ніера з приводу Опери”, 1677)
(переклад наш – М.Я.).
Літ.: Allio, 1977; Guarino, 1982; Bataille, 1990; Freydefont in Corvin, 1991.
