Цей давньогрецький експеримент змусить вас поставити під сумнів свою особистість

Наскільки щось може змінитися і залишатися тим самим водночас?

Це міф, що ви отримуєте нове тіло приблизно кожні сім років. Зрештою, різні клітини живуть різну кількість часу: клітини товстої кишки живуть лише близько чотирьох днів, клітини шкіри — два-три тижні, а нейрони — усе життя, не кажучи вже про те, що зубна емаль ніколи не відновлюється. Отже, хоча тіло, у якому ви зараз перебуваєте, не зовсім таке, як минулого тижня, минулого місяця чи минулого року, але воно й не зовсім інше, яким було, коли ви народилися.

Проте цей міф викликає цікаве запитання: якби ви поступово видаляли частини об’єкта і замінювали їх новими, у який момент ви б сказали, що цей об’єкт став зовсім іншим об’єктом?

Можливо, це було ще до нього, але саме давньогрецький історик Плутарх був першим, хто записав цю інтригуючу мисленнєву вправу. Вона називається "парадокс Тесея", або "Корабель Тесея". Герой грецької міфології та уявний засновник Афін Тесей, за переказами, виграв ряд морських битв і переміг кількох чудовиськ, у тому числі Мінотавра. Запис Плутарха про пам’ятник, встановлений на честь цього героїчного засновника, змушує великих мислителів ламати голову протягом тисячоліть.

Корабель, на якому повернулися Тесей і афінська молодь, мав тридцять весел і зберігався афінянами аж до часів Деметрія Фалерського, бо вони замінювали старі дошки, коли ті трухлявіли, новими та міцними. Тож цей корабель став постійним прикладом логічного питання серед філософів про зміну речей. Одні вважали, що корабель залишився тим самим, а інші стверджували, що він не був тим самим.

-Плутарх (Vita Thesei, 22-23)

За свідченням Плутарха, пам'ятник залишався на плаву в афінській гавані протягом століть. Вважається, що він був споруджений за життя Деметрія Фалерського, відомого державного діяча і письменника, котрий жив приблизно у 350-280 роках до нашої ери. З часом дошки корабля почали гнити. Як і при догляді за будь-якою важливою пам'яткою, їх замінили.

Згодом усі дошки на кораблі, мабуть, були замінені. Отже, життєво важливе питання полягає в тому, чи це все ще той самий корабель? Якщо ні, то в який момент він перестає бути кораблем Тесея? Заміна однієї дошки може бути не такою вже й великою проблемою. Але як бути, коли половина з них вже не є оригінальними, більшість з них або всі? Певною мірою це стосується і людського життя.

Деякі філософи кажуть, що ми - це наше тіло. Але протягом дорослішання і старіння у нас з'являються зморшки і сивина. У нас з'являються проблеми зі здоров'ям, ми змінюємо свій раціон. Ми змінюємо свій зовнішній вигляд, одяг, зачіску тощо. А ще відбувається відмирання і заміна більшості наших клітин. Отже, наше тіло не є постійним. Інші кажуть, що наш розум - це те, що дає нам нашу ідентичність. Проте наш погляд на життя з часом змінюється. Ми можемо стати залежними або позбутися її, бути віруючими чи стати атеїстами, так само як ми можемо втомлюватися ... чи відчувати нестримний оптимізм.

Є люди, які кажуть, що наше звання, професія, посада, обов'язки ідентифікують нас. І навіть якщо так, то через роки у нас можуть бути інші друзі або інше подружжя. Наші діти виростуть і роз'їдуться. І наша кар'єра, ймовірно, також зміниться. В середньому людина змінює кар'єру від п'яти до семи разів і змінює місце роботи близько 12 разів протягом свого життя. Це вражає, враховуючи, що велика частина нашої ідентичності пов'язана з нашою роботою та кар'єрою. Ми можемо переїхати до іншого міста або навіть на інший кінець світу. Враховуючи всі ці зміни, чи дійсно ми залишаємось однією і тією ж людиною протягом життя? Якщо ні, то яка версія є справжньою? Чи існує вона? Є багато способів відповісти на це питання.

Деякі філософи кажуть, що заміна однієї дошки змінює корабель безповоротно. Інші кажуть, що якщо хоча б одна оригінальна дошка залишилася в кораблі, то він справжній. Є й такі, хто стверджує, що пам'ятник залишається кораблем Тесея. Як би вони не намагалися, важко точно визначити, чому поступова зміна є нормальною, а раптова - неприйнятною. Згадайте, як шокує, коли з кимось трапляється нещасний випадок, скажімо, черепно-мозкова травма, і він прокидається зовсім іншою людиною. Проте, якби ті ж самі зміни відбувалися поступово, протягом певного часу, ми б не відчували особливого шоку. Одна з поширених відповідей відома як просторово-часова безперервність.

Це означає, що всі об'єкти безперервно змінюються, коли вони подорожують у просторі та часі. Таким чином, у них час від часу замінюються частини, або вони можуть навіть змінювати форму чи склад. Проте їхня ідентичність залишається незмінною. Відомий грецький філософ Геракліт стверджував, що ми не можемо увійти в одну річку двічі. Все постійно змінюється, хоча ми це навряд чи помічаємо. Еквівалент нашого виду можна дуже добре підсумувати висловом гарвардського психолога Деніела Гілберта: "Люди - це незавершені роботи, які помилково думають, що вони завершені".

Протягом багатьох років багато філософів по-своєму трактували парадокс Тесея. Англійський філософ, вчений та історик 17-го століття Томас Гоббс, наприклад, написав версію, згідно з якою колекціонер взяв усі оригінальні дошки, які були замінені, і побудував другий корабель Тесея. Але який корабель є справжнім - бездоганний пам'ятник у гавані чи той, що гниє в сухому доці? Правильної відповіді немає. Цей парадокс нагадує нам про те, що хоча ми сприймаємо ідентичність як фіксовану і міцну структуру, насправді вона тонка, пластична і постійно змінюється.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «This ancient Greek thought experiment will have you questioning your identity» в журналі «Bigthink» 19 жовтня 2022 року.

Переклав Дмитро Юткевич