Просвітництво 2.0: людству потрібен новий тип мислення для порятунку цивілізації
Наприкінці XVII і XVIII столітті у Європі сталося щось екстраординарне, коли різнобічний інтелектуальний вибух, відомий як Просвітництво, прокотився по всьому континенту.
«Світло» у Просвітництві — це світло розуму, далеке відлуння платонівського «Міфу про печеру», де істина настільки яскрава, що засліплює і досягається лише шляхом ретельних роздумів. Філософи та натуралісти, художники та політологи — всі люто захищали свободу індивіда міркувати без впливу політики та релігії та використовувати це у суспільстві, заснованому на рівних правах для всіх людей. Думка була квитком людини до інтелектуальної та політичної свободи.
У наш час багато філософів епохи Просвітництва вважалися б расистами, які ставлять на вершину суспільства «цивілізовану» європейську білу людину. Але основною ідеєю проекту Просвітництва була необхідність створення глобальної цивілізації із загальними та універсальними моральними цінностями, що переважають над монархічною та церковною владою. Просвітництво оголосило війну крайнощам релігії та сліпому націоналізму. Цим і нам можна скористатися.
Наприклад, Адам Сміт захищав патріотизм не лише стосовно своєї країни, а й як частину великого людського суспільства. Іммануїл Кант називав це «глобальним патріотизмом». Ми визначаємо вплив цих ідей на такому мислителі XX століття як Альберт Ейнштейн, який часто одстоював необхідність скасування міжнародних кордонів.
"Немає іншого порятунку для цивілізації і навіть для людської раси, ніж створення міжнародного уряду з безпекою на основі закону", - заявив Ейнштейн в інтерв'ю газеті New York Times у вересні 1945 відразу після закінчення Другої світової війни.
Контури нового Просвітництва
Звертаючись до XXI століття, ми переглядаємо ці ідеї у межах своєї реальності. Це реальність, у якій глобалізація викликана не усуненням політичних кордонів, а скоріше легким доступом до інформації та новими науковими відкриттями про планету та наше місце у Всесвіті. Можливо, настав час переосмислити ідеали Просвітництва та запропонувати новий напрямок для людства.
Але що це за напрямок? Безумовно, перший крок — це вихід за межі племінного ставлення до кордонів. Але у дусі первісного Просвітництва, центром якого був розум, новому баченню майбутнього слід спиратися на науку нашого часу, навіть якщо вона відрізняється від традиційного механістського мислення.
Я вже висловлював думку, що сучасна астрономія пропонує нове бачення для людства, яке я назвав гуманоцентризм. Ця форма мислення не має жодного відношення до передбачуваної переваги людського вигляду, як і до того, що ми займаємо центральне місце у Всесвіті. (Наприклад, фанати «Зоряних війн» критикують її як віру в те, що люди знаходяться на вершині галактичного розуму.)
Двома словами, гуманоцентризм — це інверсія Коперниканства, яка стверджує, що чим більше ми дізнаємося про Космос, тим менш важливими стаємо. Коперніканізм говорить про незначість людини у великій схемі речей. Гуманоцентризм стверджує протилежне. Його головна мета – підштовхнути людство до пошуку та прийняття нового морального імперативу. Ми дізнаємося щось нове і важливе про нашу планету, природу життя, про те, хто ми, коли дивимося в небо в пошуках інших планет, схожих на Землю, використовуючи такі апарати, як сенсаційний супутник «Кеплер», який виявив тисячі екзопланет, або коли краще розуміємо історію життя Землі.
Справді, гуманоцентризм глибоко пов'язаний з біоцентризмом, який відстоює центральне значення життя у Всесвіті і особливо на цій планеті. Враховуючи, що ми глибоко взаємозалежні від інших форм життя на Землі, а всі форми життя глибоко взаємозалежні з планетою в цілому, цей зв'язок неминучий. Існує тонкий системний баланс, що базується на контурах зворотного зв'язку, які регулюють динаміку між планетою та життям, а ми постійно атакуємо його. Поки ми не приймемо нову життєорієнтовану точку зору, наш проект цивілізації не буде життєздатним. Отже, гуманоцентризм — це гілка біоцентризму, яка зосереджена на тому, що нам як виду потрібно зробити, щоб гарантувати колективне майбутнє.
Немає місця краще дома
Навіть якщо існують інші планети або супутники з властивостями, подібними до Землі — з аналогічною масою, рідкою водою і багатою киснем атмосферою — наша планета та її геофізичні параметри унікальні: великий Місяць, тектонічні плити, щільна атмосфера та магнітні полюси. Це ключові властивості у розвитку життя. Вони забезпечили стабільний клімат протягом століть та захист від шкідливого космічного випромінювання. На цьому сприятливому тлі одноклітинні бактерії розвинулися в багатоклітинні організми, складні багатоклітинні форми життя і, нарешті, розумні істоти.
Кожен із цих перехідних етапів був тендітним і неймовірним, і цей процес пов'язаний з планетою. Деякі кроки змінили Землю, наприклад, насичення киснем атмосфери ранньої Землі за допомогою бактерій, що фотосинтезують. Ми дізналися, що якщо десь і існує складне життя, то воно буде рідкісним — і дуже віддаленим від нас. У всіх практичних сенсах ми самотні. І як вид маємо значення, бо ми рідкість.
Філософи епохи Просвітництва розглядали розумне, складне життя інших світів як даність. Повість Вольтера «Мікромегас» — чудовий і кумедний приклад такого припущення, що досліджує людську зарозумілість з погляду інопланетян, що значно перевершують його. Але сучасний погляд на життя інший. Складній живій істоті, яка задає питання про існування, слід також оспівувати та поважати життя. А оскільки ми тут тільки завдяки тому, що нам дозволяє це Земля — не має на увазі жодної телеології, лише посилання на динамічні геофізичні умови — нам також слід оспівувати унікальність нашої планети. Людський розум і цікавість, які дозволяють зрозуміти наше місце у Всесвіті, приведуть до нового морального імперативу, універсального у своїх цінностях: рівність всіх істот, збереження життя і цієї планети.
