(1572–1637)
Найбільший драматург-сатирик, тонкий знавець античності, філолог, лінгвіст, теоретик літератури Бен Джонсон на весь голос заговорив про етичну місію театру та драматургії, про їхню громадську значимість.
Вчений-теоретик, аналітик Бен Джонсон вимагав від віршів композиційної закінченості та досконалості обробки. Багато віршів Джонсона та пісні з його п'єс захоплюють безпосередністю та грацією, інші стали хрестоматійними і навіть перейшли у фольклор.
Джонсон – не лише лірик. Його поетична спадщина на диво різноманітна. Він писав епіграми, дружні послання, їдкі сатири, як у житті, так і в поезії Джонсон умів до кінця віддаватися дружбі та ворожнечі. Йому належать блискучі зразки «описової поезії», філософської та любовної лірики, оди, мадригали, незліченні вірші на випадок. Він міг бути чудовим ритором, карбувальником афоризмів і ніжним, невигадливим співцем. Найбільш учена людина своєї епохи, Джонсон умів бути захоплюючим і веселим.
Твори
Критика
