(нар. 1953)
Герта Мюллер належить до митців, які постійно рефлексують над своїми текстами, творчим розвоєм і власною естетикою. У судженнях письменниці закумульовано чимало інформаційного матеріалу, що спроможний виконувати роль путівника у процесі обсервації її водночас різножанрової та цілісної творчості.
Для Герти Мюллер письменництво є передусім внутрішнім процесом, акцентованим процесом пошуку слова, ба навіть словостилю — влучного, конкретного, метафоричного, концентрованого, місткого і концептуального. В основі есейних, прозових, поетичних текстів Герти Мюллер — утвердження культу духовно незалежної особистості.
У прозі, есеїстиці, поезії вона насамперед працює зі словом, прагнучи максимально виразного і рельєфного вербально-емоційного малюнку, що активізує, стимулює, а то й провокує напружену діяльність мозку. Для неї конче важливим, необхідним є процес пізнавання макросвіту й розпізнавання його конкретних образів.
Манера письма Герти Мюллер поєднує чітку вивірену предметність і насичену самобутню образність. Вона зазвичай пише про нескладні реалії — проте пише доволі складно. Пише напружено, експансивно, заглиблено і, сказати б, саморозкрито. Герті Мюллер притаманна афектна індивідуальність стилю, що неможлива без сконденсованих експресивних спалахів. Вона пише так, немовби постійно, щоденно, щохвилинно переживає те, що стало драматичним надбанням її інтелектуальних почуттів та емоційних думок.
Твори
Критика
- Герта Мюллер – Банат – Україна (Про лауреатку Нобелівської премії 2009 року)
- Досьє на письменників як маніпульована текстуалізація життя (Кріста Вольф та Герта Мюллер)
- Евфемізм як проблема перекладу (на матеріалі роману Герти Мюллер «Гойдалка дихання»)
- Іван Світличний і Герта Мюллер: протистояння тоталітаризму
- Оказіоналізм у художньому тексті: лінгвальний статус та головні ознаки (на матеріалі роману Г. Мюллер «Гойдалка дихання»)
