(1936-2018)
Вже першими книжками («Співучий корінь», 1964; «Трамвай о шостій вечора», 1966; «Стежка», 1968) Василь Захарченко зарекомендував себе як здібний новеліст. Твори письменника шістдесятих років засвідчували соціальну спостережливість прозаїка, його проникливий інтерес до нових проблем, які породжував суспільний розвиток.
Два головні плани творчості В. Захарченка — зображення народних характерів, долі села, соціально-психологічних змін у ньому та зображення характерів інтелігентів з народу, елементів їхньої духовності.
У творах автора відчувалися ряснота спостережень і самобутність душевного досвіду, в письмі ж окреслювалися пошуки власного стилю. Елементами його стали помірний ліризм, згармонізований з уважним побутописанням, смаковиті барви образної — стихійно-натхненної — мови, чутливість до характерних ситуацій народного життя й народної вдачі.
Твори
Критика
