Максименко Даша. Вчитель, який змінив моє життя
Я хочу написати Вам листа. Не для того, щоб Ви прочитали, а для того, щоб усі мої думки лишити на папері, для того, щоб залишити мої слова вдячності в історії. Історії сьогодення і майбуття. Я не хочу писати, хто я. Це не має ніякого значення. Я переконана, що така людина, як Ви, має багато шанувальників, людей, які хочуть подякувати.
Одного разу я стала свідком того, як гарний молодий одинадцятикласник, даруючи квіти елегантній симпатичній панянці, вимовив слова:» Я дякую Вам. Дякую, що зробили із мене людину. Я дякую, що повірили в мене і підтримали». Пані засоромилася, посміхнулася, обійняла хлопчину і ніжно відповіла: «Своє серце віддаю дітям. Щасти тобі у житті».
Пройшов час. Я подорослішала і перейшла до 5 класу. Урок української мови. Усі чекають учительку у темній класичній сукні за колінце, з гулькою на голові, товстелезними окулярами і чорним незграбним взуттям на рівній підошві. Цок-цок-цок. Усе гучніше і гучніше лунає шкільним коридором. Усі затихли. Відкриваються двері. До класу заходить молода жінка, красуня, елегантно, ідеально, стильно одягнена, ніби із обкладинки «Vogue». Макіяж підкреслює її природну красу, а волосся спадає локонами на обличчя. Сірі очі додають ще більшої таємничості її характеру. Лагідність, ніжність, любов до свого предмета - відчувалися у кожному рухові цієї милої пані.
- Добрий день, діти. І вчителька посміхнулася. Здавалося, що цей погляд торкнувся кожного із нас, погладив і обійняв.
«Це ж та сором’язлива пані, якій дякували за підтримку», - промайнуло у мене в думках. Мене переповнювали емоції. Ця ніжна леді перевернула в мені усе з ніг на голову, зруйнувала усі мої стереотипи.
Вчителько, Ви - мій наставник, моя муза, моя опора, сила і натхнення. Ви допомагаєте мені розвиватися, йти вперед та вірити у свої сили. Ви сильна духом жінка, котра подасть руку, підтримає у разі скрути чи творчого падіння. Саме Ви є вогником у довгому тунелі, маленькою стежинкою на тернистому шляху до успіху.
Ви не просто учитель, який чудово володіє предметом, Ви творець дитячих душ. Не професія створена для Вас, а Ви – для професії. Ви людина, яка не просто вчитель, Ви людина, яка вчить жити, любити, творити.
Я хочу подякувати, як той юнак із квітами, подякувати Вам за ваше бездонне серце, за любов до дітей, яка не має меж. Ваші уроки – безцінні. Ви вчите любити життя, навчаєте жити. Доземно вклоняюся Вам за Ваші уроки. Я пронесу через усе життя усі поради. Дякую долі, що зустріла Вас на своєму життєвому шляху
Ваша учениця
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
