Темерівська Богдана. Вчитель, який змінив моє життя
Серед небагатьох незмінних величин для кожної людини є одна, найверховніша – Учитель, яка зачіпає не тільки фізичний, особистісний, але й духовний аспект. Для мене цим учителем є «Книга змін», автором якої є український журналіст Андрій Цаплієнко. Читаючи цю книгу, я навіть не могла уявити, як вона змінить моє життя, бʼюся об заклад, автор також і не мав гадки. Спочатку пан Андрій описує своє дитинство. Відтак, «Україну, яка народжувалась у болю та страху, і, більшою мірою, у страху, холодному, як гусениці нерухомого танка». Книга буквально рясніє боротьбою українців за право жити, розмовляти своєю мовою, дихати своїм повітрям, що несе за собою перші жертви Майдану, нахабний напад росіян на Крим та Донбас. Свавілля жорстокого сусіда, що лицемірно називав себе братнім народом, одним із перших відчув на собі якраз журналіст, оскільки телевізійна група була затримана та побита. Пройшовши війну, як військовий кореспондент, в Афганістані, Іраку, Осетії, найбільше «рани кровоточать» на рідній землі. Та якби болісно не пекло усвідомлення реальної війни непересічного українця, автор вимальовує цей важкий тернистий шлях молодої держави, щоб зберегти свою незалежність для прийдешніх поколінь.
Герої оповідань Цаплієнка - наші сучасники, що якоюсь мірою повʼязані з автором. І наскільки б не заплутувались лабіринти їхніх доль, всі вони, за словами пана Андрія, спільно роблять один великий вибір: «життя чи небуття, існування без нашої історії, або навпаки - з великою історією, що налічує сотні років».
На початку війни, в яку багато хто не хотів вірити, бо вона була для всіх чимось незрозумілим, чужим та непотрібним, я також мислила подібно.
Ми ніби прокинулись в паралельній реальності, де зовсім не було часу щоб оговтатись. «Книга змін» стала для мене відром холодної води, яку вилили на голову, щоб повернути до свідомості. Гортаючи та нотуючи сторінки книги, я ретельно вивчала нові терміни, такі як: «коктейль молотова», «синій скотч», «тепловізор» «кіборги», «200» та «300», а ще - «русскій мір». Однак, я до кінця не второпала, чому ця книга може мене навчити. Мені краще пасувало б захопитися якимось черговим художнім романом, або чимось із серії фантастики, але того холодного зимового ранку, прокинувшись від сповіщень, які не давали екрану гаснути, я зрозуміла одну із найважливіших істин сьогодення, посил, який автор наймається донести до читача: «Війна була неминуча. Ми не хотіли змінюватись, і тому вона почалась.»
Той день запамʼятався мені надовго. Знову і знову, читаючи сторінки книги, я розуміла, радше переживала зміст прочитаного. Слова стали відкритою раною, яка боліла та кровоточила вже не Цаплієнка, а власне мене. Ніби кольорові кадри кінофільму, змінювались сюжети в моїй уяві. Оскільки це була тепер наша свіжа правда, яка пронизувала тіло наскрізь, я миттєво стала дорослою.
Змінилось все: мій погляд на досить прості речі, усвідомлення свого місця на цій вистражданій рідній землі, змінилась і я. Тішить сьогодні одне, що моя любов до своєї країни та українського народу лише зміцніла. Чи не цю зміну мав на увазі і автор?!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
