Тетяна Островська. Конкурс драбблів
Знахідка
Рюкзаки повні під зав`язку, а пляшки забуті. В спеку зворотній шлях довший, спуск важчий за підйом. Спрага заважає сваритися. В стороні темніє ліс, він сховає від сонця, та зіб`є з дороги. “Йдемо лісом!” – не сперечаюся. Вічні сутінки, вітер розносить розмову дерев і запах гнилі. В чагарнику щось зблискує, кинули пакет чи пляшку. Ні, заховали в гущавині. Скло? Пластик? Щоб не було, краще не чіпати. Відхиляю вологе листя, під ним – обличчя. Втомлене і свіже, доросле і дитяче. Бліде, а губи яскраві, відверто прагнуть поцілунку. Від нього б`є крижаним холодом, до нього тягне як магнітом. Нахиляюся нижче і жадібно п`ю з джерела.
