Барвінок Марко. Конкурс драбблів
Похід
На смертельному шляху у горах, поступово просувались два мандрівники. Навколо туман ставав густішим.
Ці декілька днів, майже без сну і відпочинку, вони підіймалися без змоги повернутися туди звідки прийшли. І от нарешті вони дійшли до вершини. Але шансів на виживання, не було.
– наставнику, хіба тут не чудово? – озвався хлопчина упіймавши на собі суворий вираз. – Може підемо звідси? Вам треба прокинутись – від цих слів його тіло тремтіло.
Вчитель прокинувся від цього кошмару. Він був удома. Його учень сидів поряд і читав. Єдине про що думав наставник - " в гори не підемо "
