Євгеній Юхниця. Конкурс драбблів
У найемоційнішу мить
Добіг до заростей.
Болотницям, пухівкам-спритницям, вода-вазонами.
Ти, щуча, як - моя вдома: під корчами-столами звиваєшся. Кидаєшся урізнобіч. Здатна зубами найпереможну мить перегризти, перетворити на сором і розпач.
Але, я знову рибалю. Отак. Приманонька, мужня котушка. Повідець – струни гітари тестя, міцні залізні. Вожу,…чіпляє. Щука? Пітнію, підсаком дужу хапаю, хапаю знизу, вбік, тягну.
Моя! Шкода – нікого поруч. Руками зважую. І ще зважую. Ще раз.
До доми залітаю. Складно втриматися. Хоч перед дружиною пофанфаронюся….
-Дивися! Березневий тріумф, рибонька. Тільки приснула.
-Павлік…. У морозилках – ще дві жовтневі щуки. Одна, гігант, листопадна. Ми не їмо їх.
Нащо знов…дарма убив рибцю? Міг же відпустити…